28 липня – пам'ять святого рівноапостольного князя Володимира, хрестителя Русі

Небагато імен на скрижалях історії можуть порівнятися за значенням з ім'ям святого рівноапостольного Володимира, хрестителя Русі, який на століття вперед зумовив духовні долі православного народу.

Володимир був онуком святої рівноапостольної Ольги. У 970 році батько Володимира, князь Святослав, вирушаючи в похід, з якого йому не судилося вже повернутись, поділив Руську Землю між трьома синами. У Києві княжив Ярополк, в Овручі, центрі Древлянської землі, – Олег, у Новгороді – Володимир. У перші роки князювання Володимир був затятим язичником. Але Господь готував йому інше поприще. 

Візантійську імперію стрясали удари бунтівних полководців Варди Скліра і Варди Фоки, кожен з яких вже примірював царську корону. У важких умовах імператори, брати-співправителі Василій Болгаробійця та Костянтин, звернулися по допомогу до Володимира. 

В нагороду за військову допомогу Володимир просив руки сестри імператорів Анни, що було для візантійців нечуваною зухвалістю. Принцеси їхньої крові ніколи не виходили заміж за «варварських» государів, навіть християн.

Був укладений договір, згідно з яким Володимир повинен був послати на допомогу імператорам шість тисяч варягів, прийняти святе Хрещення і за цієї умови отримати руку царівни Анни. Великий князь Володимир прийняв Хрещення і направив до Візантії військову допомогу. За допомогою руських заколот був розгромлений, а Варда Фока убитий. Але греки, радіючи несподіваному визволенню, не поспішали виконувати свою частину домовленості. 

Обурений грецьким лукавством, князь Володимир зрушив військо «на Корсунь, град грецький», древній Херсонес. Пав «неприступний» оплот візантійського панування на Чорному морі, один з життєво важливих вузлів економічних і торговельних зв'язків імперії. Удар був настільки відчутним, що відлуння його відгукнулося по всьому Візантійському краю.

Вирішальний довід знову був за Володимиром. Його посли прибули незабаром до Царгороду за царівною. Вісім днів пішло на збори Анни. У стародавньому Херсонесі, де кожен камінь пам'ятав святого Андрія Первозванного, відбулося вінчання святого рівноапостольного Володимира та блаженної Анни.

Важко переоцінити глибину духовного перевороту, який звершився молитвами святого рівноапостольного Володимира в руському народі.
 
«Усюди по Святій Русі від стародавніх міст до далеких погостів, звелів святий Володимир повалити язичницькі требища, висікти істуканів, а на місці їхньому рубати по пагорбах церкви, освячувати престоли для Безкровної Жертви. Храми Божі виростали по лицю землі, на підвищених місцях, біля закрутів річок, на старовинному шляху "з варяг у греки" – немов дороговказні знаки, світочі народної святості», – свідчать літописні джерела.

Святим Володимиром була подарована Церкві десятина, тому й храм, що став центром загальноруського збору церковної десятини, назвали Десятинним.

Читайте також