15 вересня – пам'ять преподобних Антонія і Феодосія Печерських

Засновник Свято-Успенської Києво-Печерської лаври святий Антоній народився на початку XI століття в місті Любечі і в хрещенні був названий Антипою.

З юних років він відчув потяг до вищого духовного життя і наважився йти на Афон. В одній з Афонських обителей він прийняв постриг і почав усамітнене життя в печері біля цього монастиря.

Коли він здобув у своїх подвигах духовну досвідченість, ігумен дав йому послух, щоб він ішов на Русь і насадив чернецтво в цій новопросвіченій християнській країні. Преподобний Антоній прийшов до Києва, де було вже кілька монастирів, заснованих за бажанням князів греками. Але святий Антоній не обрав жодного з них, оселився у двосажневій печері, яка була викопана просвітером Іларіоном. Це було у 1051 р.

Незабаром слава про нього рознеслася не тільки по Києву, але й по іншим руським містам. Багато хто приходив до нього за духовною порадою і благословенням. Деякі стали проситися до нього на проживання. Першим був прийнятий Никон, саном ієрей, другим – преподобний Феодосій.

Преподобний Феодосій провів свою молодість у Курську, де жили його батьки. З ранніх років він виявив благочестивий настрій духу: щодня він бував у храмі, старанно читав слово Боже, відрізнявся скромністю, покорою та іншими добрими якостями. Дізнавшись, що в храмі іноді не служать літургію через нестачу просфор, він вирішив сам зайнятися цією справою: купував пшеницю, своїми руками молов і спечені просфори приносив у церкву.

За ці подвиги він терпів багато неприємностей від матері, яка гаряче його любила, але не співчувала його прагненням. Почувши одного разу в церкві слова Господні: «Хто любить батька або матір більше, ніж Мене, недостойний Мене», він зважився залишити і матір, і рідне місто і прийшов у Київ до преподобного Антонія. «Чи бачиш, чадо, – запитав його Антоній, – що печера моя скромна і тісна?» – «Сам Бог привів мене до тебе, – відповів Феодосій, – буду виконувати те, що ти мені накажеш».

Коли число сподвижників преп. Антонія зросло до 12, він подався на сусідню гору, викопав собі тут печеру і став подвизатися у затворі. Феодосій залишився на колишньому місці; скоро він був обраний братією на ігумена і почав старатися про встановлення правильного спільножительства за статутом царгородського Студійського монастиря.

Крім аскетичних подвигів, преподобний Феодосій відрізнявся великим милосердям до бідних і любов'ю до духовного просвітництва та намагався розташувати до них і свою братію. В обителі він влаштував особливий будинок для проживання жебраків, сліпих, кульгавих, розслаблених і на їхнє утримання приділяв десяту частку монастирських доходів.

Крім того, кожної суботи посилав цілий віз хліба ув'язненим у темницях. З творів преподобного Феодосія відомі: два повчання до народу, десять повчань до насельників, два послання до великого князя Ізяслава і дві молитви.

Заснована преподобним Антонієм і влаштована преподобним Феодосієм Києво-Печерська обитель стала зразком для інших монастирів і мала велике значення для розвитку Церкви.

Читайте також