Він не дасть своїх скривдити
На моє переконання, на цьому шляху необхідно враховувати кілька важливих факторів.
По-перше, виховання дітей не можна відкладати «на потім». З перших років життя вони повинні за допомогою своїх батьків вчитися чітко відрізняти добро від зла, усвідомлювати, що є правильним, а що ні та відкликатись серцем на чужу біду, а не дивитись на навколишній світ очима егоїста.
У цьому контексті дитину можна уподібнити до посадженого в землю молодого деревця. Для того, щоб воно виросло здоровим і дало рясні плоди, за ним необхідно посилено доглядати. Якщо ж його просто занехати, то як можна потім нарікати на його кривизну, сухість гілок та надзвичайно скоромну плодоносність?
По-друге, величезну, якщо не вирішальну, роль грає виховання власним прикладом. При цьому варто розуміти, що для батьків це дуже важкий, кропіткий та відповідальний труд. Не можна дати собі слабину ні на хвилину. Наприклад, якщо ви заохочуєте своїх дітей казати правду і хоча б один раз дозволите собі збрехати, то це вже стане для них великою спокусою і може призвести до краху відповідних ідеалів. Звідси і формується простий принцип: «хочеш виростити гідну людину – сам поводь себе гідно». Завжди і в усьому.
По-третє, в рамках виховного процесу важливо націлювати дитину на те, щоб вона щиро прагнула принести користь своїй країні і своєму народові. За такого підходу, зокрема, вибудовується зовсім інша мотивація дій. Отже, діти можуть усвідомлювати, що вони отримують освіту не заради, умовно кажучи, «галочки», а з метою набуття знань, які здатні зробити їх власників першокласними фахівцями у багатьох важливих для держави сферах. І чим краще вони вчитимуться, чим більше вони осягатимуть, тим більше користі вони у майбутньому принесуть своїй Вітчизні.
І, нарешті, найважливіше. Виховання дітей повинно мати у своїй основі віру в Бога, оскільки ми всі перебуваємо в його віданні і під його невсипущою турботою. Людина, яка ввірила себе Господу, проживе гідне життя, незважаючи на жодні перешкоди та труднощі. Про це у свій час добре сказав святитель Феофан Затворник: «Щоб дітям благословив Господь уникнути небезпек, треба молитися і день і ніч. Бог милостивий! Бог усім править. Він мудрий, всеблагий і всемощний Правитель. І ми належимо до Царства Його. Чого ж сумувати? Він не дасть Своїх скривдити».
Митрополит АНТОНІЙ,
керуючий справами Української Православної Церкви
Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.
Читайте також
Сп'яніння Богом: чому Ісаак Сирин молився за демонів, не вірячи у вічне пекло
Церква згадує святого, чиє богослов'я – це радикальний протест проти сухих законів релігії. Про те, чому Бог не є справедливим, а пекло – це школа любові.
Що буде з християнством, коли воно перестане бути оплотом цивілізації?
Західні демократії люблять згадувати про свободу віросповідання… коли їм вигідно. Коли ні – прекрасно дружать з переслідувачами християнства.
Скальпель і хрест: Розмова з хірургом, який обрав Бога в розпал терору
Ташкент, 1921 рік. Професор хірургії одягає рясу і йде в операційну. Я питаю: навіщо? Він відповідає, але не так, як я очікував.
Бог, Який біжить назустріч
Ми іноді думаємо про Бога як про суворого суддю з папкою компромату. Але притча про блудного сина ламає цей стереотип.
Дзеркало для пастиря: Доброчесність священника – це питання безпеки
4 лютого – пам'ять апостола Тимофія. Як хворий юнак повстав проти язичницької оргії. Його єдина зброя – чесність.
Бог на ліжку №2: Остання розмова з Нектарієм Егінським
Митрополит помирає в палаті для жебраків. Директор лікарні не вірить, що цей старий у брудній рясі – єпископ. Що залишається від людини, коли хвороба зриває всі маски?