Він не дасть своїх скривдити
На моє переконання, на цьому шляху необхідно враховувати кілька важливих факторів.
По-перше, виховання дітей не можна відкладати «на потім». З перших років життя вони повинні за допомогою своїх батьків вчитися чітко відрізняти добро від зла, усвідомлювати, що є правильним, а що ні та відкликатись серцем на чужу біду, а не дивитись на навколишній світ очима егоїста.
У цьому контексті дитину можна уподібнити до посадженого в землю молодого деревця. Для того, щоб воно виросло здоровим і дало рясні плоди, за ним необхідно посилено доглядати. Якщо ж його просто занехати, то як можна потім нарікати на його кривизну, сухість гілок та надзвичайно скоромну плодоносність?
По-друге, величезну, якщо не вирішальну, роль грає виховання власним прикладом. При цьому варто розуміти, що для батьків це дуже важкий, кропіткий та відповідальний труд. Не можна дати собі слабину ні на хвилину. Наприклад, якщо ви заохочуєте своїх дітей казати правду і хоча б один раз дозволите собі збрехати, то це вже стане для них великою спокусою і може призвести до краху відповідних ідеалів. Звідси і формується простий принцип: «хочеш виростити гідну людину – сам поводь себе гідно». Завжди і в усьому.
По-третє, в рамках виховного процесу важливо націлювати дитину на те, щоб вона щиро прагнула принести користь своїй країні і своєму народові. За такого підходу, зокрема, вибудовується зовсім інша мотивація дій. Отже, діти можуть усвідомлювати, що вони отримують освіту не заради, умовно кажучи, «галочки», а з метою набуття знань, які здатні зробити їх власників першокласними фахівцями у багатьох важливих для держави сферах. І чим краще вони вчитимуться, чим більше вони осягатимуть, тим більше користі вони у майбутньому принесуть своїй Вітчизні.
І, нарешті, найважливіше. Виховання дітей повинно мати у своїй основі віру в Бога, оскільки ми всі перебуваємо в його віданні і під його невсипущою турботою. Людина, яка ввірила себе Господу, проживе гідне життя, незважаючи на жодні перешкоди та труднощі. Про це у свій час добре сказав святитель Феофан Затворник: «Щоб дітям благословив Господь уникнути небезпек, треба молитися і день і ніч. Бог милостивий! Бог усім править. Він мудрий, всеблагий і всемощний Правитель. І ми належимо до Царства Його. Чого ж сумувати? Він не дасть Своїх скривдити».
Митрополит АНТОНІЙ,
керуючий справами Української Православної Церкви
Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.
Читайте також
Свічковий огарок і чиста совість: історія пономаря Саші
Маленька спокуса у великому світі війни. Про те, як звичайний згорток використаних свічок став для юного вівтарника мірилом чесності та шляхом до перемоги над самим собою.
Жінка, яка перемогла гріх
Перше читання Покаянного канону завершується. І святий Андрій Критський розкриває образ героїні церковної історії, яку Бог спіймав на живця.
Репетиція вічності: Великий піст як вихід з диктатури шуму
Великий піст – це не просто дієта чи відмова від розваг. Це добровільний вхід у «коридор тиші», де людина знімає маски і зустрічається зі своїм справжнім «я».
Покаяння царя і червоний плащ Урії
Третя частина покаянного канону – це не урок моралі. Це анатомія і дзеркало зради.
Синдром дружини Лота: чому покаяння не терпить ностальгії
Христос промовив про неї три слова. Але саме вони – одне з найгостріших попереджень у всьому Євангелії.
Весна духовна: чому ми вітаємо один одного з початком Великого посту
Зі сторони це схоже на колективне помутніння розсудку. Але за цим привітанням – одна з найглибших таємниць християнського життя.