Багатство і вічне життя

У всі часи одним із найпалкіших людських бажань було надбання багатства. Заради досягнення цієї мети найчастіше приносили в жертву найбільш сокровенне – аж до великої любові або сердечної прихильності.

Людям, котрі були особливо успішними на цьому поприщі, намагалися практично у всьому наслідувати, а також копіювати їх методи надбання величезних статків. І, звичайно ж, їм заздрили. Найчорнішою і спопеляючою заздрістю.

Проте багатство – це аж ніяк не перепустка в якийсь «казковий світ». Воно пов'язане з дуже важким випробуванням, від результату якого залежить подальша доля нашої безсмертної душі.

Зокрема, це можна порівняти з переходом мешканців пустелі через гірський масив. Якщо його подолати, то далі подорожніх чекає родюча рівнина, що дозволяє забезпечити їх усім необхідним для щасливого і довгого життя. У кожного з мандрівників за спиною є сумка для припасів. По дорозі деякі з них знаходять поклади золотих злитків і забирають їх із собою. З одного боку, це дозволяє під час сходження до заповітної мети купувати собі у горян хорошу їжу, пиття, одяг і т. д. З іншого боку, чим більше золотих злитків накопичується за спиною, тим складнішим стає підйом прямовисними скелями і сильнішою стає небезпека зірватися в прірву...

Багатство породжує величезну кількість спокус. Справитися з ними, покладаючись тільки на людські сили, неможливо. Як наслідок – поривається зв'язок із Богом, в серцеі вкорінюються найгірші звички і пороки, настає духовна смерть. Невблаганний підсумок всього цього страшного падіння описує святитель Тихон Задонський: «У блаженній вічності буде життя безсмертне, в неблагополучній буде смерть безсмертна. О, вічність нещаслива! Там страждання без розради, не тільки словом, а й розумом незбагненне страждання, що завжди буде, але ніколи не скінчиться».

У той же час варто відзначити, що багатство не можна назвати перешкодою на шляху порятунку, якщо воно розглядається людиною не як мета, а як засіб. Гроші повинні служити не ідеї накопичення інформації або для підтримання пересиченості життя, а допомагати утвердженню добра і милосердя в цьому світі. Саме тому апостол Павло закликав заможних людей багатіти, в першу чергу, не фінансово, а добрими справами. Нехай вони «роблять добро, – писав він своєму учневі Тимофію, – будуть щедрими і готовими поділитися, збираючи собі скарб, як добру основу в майбутньому, щоб знайти вічне життя» (1 Тим. 6: 17-18).

Митрополит Антоній,

Керуючий справами Української Православної Церкви

АіФ

Читайте також

Перемога воскресіння над античним розумом

Апостол Павло нагадує про головний фундамент християнської віри. Воскресіння Спасителя – не красивий міф, а історичний факт, що перетворив саму матерію буття.

Апостол другого плану

Матфія зарахували до лику учнів Христових не за якісь заслуги, а за те, що він нікуди не зникав, поки інші відходили й зраджували.

Великодня проповідь про розбірки у винограднику

Господар виноградника платить запізнілому стільки ж, скільки тому, хто працював від світанку. Такий був головний удар Спасителя по нашому відчуттю справедливості.

Бог почув крик Давида, почує і наш

Третина біблійних псалмів – це крик болю, докори і гнів, звернені до Бога. Церква не викреслила з них жодного рядка – адже в цьому можна знайти опору.

Міра посту важливіша за його суворість

Типікон розписує мирянину монастирський устав погодинно, не даючи зразків його мирського виконання. Міра посту – не в уставі, а в розсудливості.

Як християни відмовилися від пацифізму

Як перші християни відмовлялися вбивати за наказом – і що змінилося після Константина.