Багатство і вічне життя

У всі часи одним із найпалкіших людських бажань було надбання багатства. Заради досягнення цієї мети найчастіше приносили в жертву найбільш сокровенне – аж до великої любові або сердечної прихильності.

Людям, котрі були особливо успішними на цьому поприщі, намагалися практично у всьому наслідувати, а також копіювати їх методи надбання величезних статків. І, звичайно ж, їм заздрили. Найчорнішою і спопеляючою заздрістю.

Проте багатство – це аж ніяк не перепустка в якийсь «казковий світ». Воно пов'язане з дуже важким випробуванням, від результату якого залежить подальша доля нашої безсмертної душі.

Зокрема, це можна порівняти з переходом мешканців пустелі через гірський масив. Якщо його подолати, то далі подорожніх чекає родюча рівнина, що дозволяє забезпечити їх усім необхідним для щасливого і довгого життя. У кожного з мандрівників за спиною є сумка для припасів. По дорозі деякі з них знаходять поклади золотих злитків і забирають їх із собою. З одного боку, це дозволяє під час сходження до заповітної мети купувати собі у горян хорошу їжу, пиття, одяг і т. д. З іншого боку, чим більше золотих злитків накопичується за спиною, тим складнішим стає підйом прямовисними скелями і сильнішою стає небезпека зірватися в прірву...

Багатство породжує величезну кількість спокус. Справитися з ними, покладаючись тільки на людські сили, неможливо. Як наслідок – поривається зв'язок із Богом, в серцеі вкорінюються найгірші звички і пороки, настає духовна смерть. Невблаганний підсумок всього цього страшного падіння описує святитель Тихон Задонський: «У блаженній вічності буде життя безсмертне, в неблагополучній буде смерть безсмертна. О, вічність нещаслива! Там страждання без розради, не тільки словом, а й розумом незбагненне страждання, що завжди буде, але ніколи не скінчиться».

У той же час варто відзначити, що багатство не можна назвати перешкодою на шляху порятунку, якщо воно розглядається людиною не як мета, а як засіб. Гроші повинні служити не ідеї накопичення інформації або для підтримання пересиченості життя, а допомагати утвердженню добра і милосердя в цьому світі. Саме тому апостол Павло закликав заможних людей багатіти, в першу чергу, не фінансово, а добрими справами. Нехай вони «роблять добро, – писав він своєму учневі Тимофію, – будуть щедрими і готовими поділитися, збираючи собі скарб, як добру основу в майбутньому, щоб знайти вічне життя» (1 Тим. 6: 17-18).

Митрополит Антоній,

Керуючий справами Української Православної Церкви

АіФ

Читайте також