Допомога обов'язково прийде
У будь-який момент людського життя може спрацювати, як то кажуть, «стоп-кран» і запланована дія здатна призупинитись. Внаслідок різних життєвих обставин або ж хвороби.
Коли захворієш сам або хворіє твій близький, світ зупиняється, і що було важливим для тебе ще вчора, стає сьогодні незначним та неважливим. Впевнений, що лише своїми силами з будь-якою складною ситуацією, яка виникла в нашому житті, не впоратись. Потрібно обов'язково просити Господа про його всесильну допомогу.
Щира молитва за близьких – вірний засіб, щоб їм допомогти, полегшити страждання. У кожному православному храмі канонічної Церкви є ікона Господа і Богородиці, перед якими завжди можна помолитись.
Один афонський старець казав: «Хто не плакав перед іконою Божої Матері, той ще не християнин».
Але наші сльози не мають бути чимось штучним, награним, адже всяка театральність не притаманна християнській традиції. Наші сльози будуть істинними лише тоді, коли кожна клітинка нашої душі, тіла, розуму й серця братиме участь у цій молитві.
Наші сльози будуть істинними лише тоді, коли ми зрозуміємо, що своїми силами не можемо спастись, допомогти собі і своїм близьким, коли ми із зворушенням, з надією, вірою і внутрішньою радістю попросимо, щоб Господь наш Іісус Христос по молитвах Пречистої своєї Матері і всіх святих пробудив нас від безчуття та дав нам надію на чудо.
Така молитва творить чудеса. Коли сподіваєшся не лише на свої сили, коли знаєш напевно, що ти не один на один у білому світі зі своїми проблемами, світ та ситуація постають зовсім в інших барвах.
Буває так, що народне шанування тієї чи іншої ікони пов'язане зі звільненням від якихось конкретних проблем. Але взагалі потрібно пам'ятати, що всі ікони Богородиці або святих, у відомому сенсі, чудотворні. Як говорить Писання: «По вірі вашій нехай буде вам».
Якщо у вас є улюблена ікона або святі, моліться перед ними, якщо ні, підіть до найближчого храму і помоліться там. І обов'язково настане полегшення. Існують і визнані Церквою чудотворні ікони, і святі цілителі, до яких звертаються у разі різних захворювань.
Але головне – не забувати, що Господь завжди з нами і йому потрібна наша щирість, наше сердечне дитяче сподівання на допомогу та бажання знайти її.
І допомога обов'язково прийде!
Митрополит АНТОНІЙ, керуючий справами
Української Православної Церкви
Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.
Читайте також
Жінка, яка перемогла гріх
Перше читання Покаянного канону завершується. І святий Андрій Критський розкриває образ героїні церковної історії, яку Бог спіймав на живця.
Репетиція вічності: Великий піст як вихід з диктатури шуму
Великий піст – це не просто дієта чи відмова від розваг. Це добровільний вхід у «коридор тиші», де людина знімає маски і зустрічається зі своїм справжнім «я».
Покаяння царя і червоний плащ Урії
Третя частина покаянного канону – це не урок моралі. Це анатомія і дзеркало зради.
Синдром дружини Лота: чому покаяння не терпить ностальгії
Христос промовив про неї три слова. Але саме вони – одне з найгостріших попереджень у всьому Євангелії.
Весна духовна: чому ми вітаємо один одного з початком Великого посту
Зі сторони це схоже на колективне помутніння розсудку. Але за цим привітанням – одна з найглибших таємниць християнського життя.
Анатомія прощення: як примиритися з Богом і перестати судити себе
У Прощену неділю ми часто просимо пробачення машинально. Але як пробачити тих, хто завдав справжнього болю, і як примиритися з Творцем?