Обман та бурхлива фантазія, – єпархія УПЦ відповіла на звинувачення капеланів УГКЦ

Івано-Франківська єпархія УПЦ відповіла на звинувачення капеланів УГКЦ Михайла Арсенича та Миколи Мединського. Греко-католики, які захопили Благовіщенський храм у Коломиї, в інтерв'ю «Апострофу» висловили низку звинувачень на адресу православної громади.

Капелани УГКЦ звинуватили громаду УПЦ у знищенні скульптури Пінзеля – засновника Львівської школи скульпторів. Мова йшла про кам'яну скульптуру Богородиці.

«Трішки дивно чути про відомого скульптура, котрий, по-перше, не працював з каменем, а, по-друге, яким чином робота такого видатного митця могла опинитись на кладовищі, коли його лічені твори зберігаються в музеях України», – зазначили в єпархії.

Те, що капелани угледіли на картинах в храмі третього президента України Віктора Ющенка, викликано «бурхливою фантазією», вважають представники УПЦ. І ставлять запитання: якщо капелани наполягають, що правда на їхньому боці, то чому цю думку не поділяє їхнє керівництво?

«За весь час конфлікту до храму Благовіщення на греко-католицькі богослужіння збиралося близько двох десятків людей, – констатують в єпархії. – Архіпастирів УГКЦ тут взагалі не бачили. Водночас православні богослужіння регулярно звершував єпископ Івано-Франківський і Коломийський Тихон, підтримати парафіян у молитві приїжджав єпископ Баришівський Віктор, вікарій Київської Митрополії. Якщо правда на стороні греко-католицької громади, то чому ж архієреї цієї конфесії не проявляли підтримку своїй пастві? Чи не тому, що вони усвідомлюють протиправний характер дій своїх підлеглих і, будучи не в змозі підтримати їх публічно, дають мовчазну згоду?»

На звинувачення у тому, що громада УПЦ свідомо руйнувала храм, щоб потім на його місці побудувати новий, прес-служба єпархії написала: «Це обвинувачення свідчить не тільки про неймовірну фантазію, але й про правовий нігілізм представника УГКЦ. Адже у ст. 84 Земельного кодексу України чітко вказано, що землі під об'єктами історико-культурного призначення, що мають особливу історико-культурну цінність, не можуть передаватись у приватну власність. А Законом України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» у ст. 6 навіть визначено заборону на передання цих земель у комунальну власність. А значить, «руйнування» існуючого храму не могло надати правових підстав релігійній громаді для нового будівництва на цій земельній ділянці, адже вона є державною власністю».

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.

Читайте також