Калита або апостол Андрій? 10 застережень Церкви проти ворожінь

Не встигли ми помітити, як на зміну мертвотно-блідому Halloween заступила низка несумісних з християнством «культурних практик», які, немов знущаючись над Церквою, збігаються за своїми датами з двома найбільшими християнськими святами: Різдвом Христовим та Богоявленням.

Але весь цей парад абсурду розпочався набагато раніше, а саме 7 грудня – у день пам'яті великомучениці Катерини, і в ніч з 12 на 13 грудня, коли всі Помісні Православні Церкви, що живуть за юліанським календарем, звершують молитовну пам'ять святого апостола Андрія Первозванного – просвітителя Київської Русі.

Як показує сумна практика, з року в рік самі новорічні та різдвяні свята стають не лише часом тихої християнської радості та очікування дива, але й кроком назад у темряву поганства. Незрозуміле з точки зору здорового глузду сучасне божевілля на псевдохристиянських окультних практиках тримається, здебільшого, на трьох китах:

1) Феномен «віруючих агностиків», коли людина готова повірити у що завгодно, нехай навіть і в дубовий стіл чи дзеркало, лише б не почути заклику Христа до покаяння та голосу Церкви, що безперервно звучить у суєті цього світу. Такі люди часто охоче мотивують свою відмову жити повноцінним церковним життям розповідями про «поганих священиків», про «Бога, якого ніде не видно», і молитви, які залишилися не почутими, але охоче слідують за ворожками, гороскопами та прикметами. Воно й зрозуміло: Церква пропонує людині спасіння безсмертної душі, для чого вона повинна обрати тісні ворота й вузький шлях, що веде до Життя (пор. Мф. 7, 13), а окультизм у всіх своїх іпостасях не вимагає ніяких змін у самому собі і не зв'язує обмеженнями приписів Церкви – ви «вільні». Все, що від вас вимагається, – це згода на «захоплюючу» у багатьох сенсах цього слова гру з дияволом, кінець якої майже завжди, на жаль, передбачуваний.

2) Гонитва за рейтингом українських ЗМІ, новини та репортажі яких (особливо, якщо ті загорнуті у псевдопатріотизм та повернення до стародавніх українських «цінностей») у такі дні виглядають особливо смішно і водночас сумно. Достатньо процитувати кілька заголовків з програми серйозних ТБ-каналів і преси: «Як ворожити на Андрія: найбільш незвичайні методи ворожіння», «Ворожіння на Різдво та Святки: як приворожити коханого і дізнатися долю», «Ворожіння на Різдво: ворожіння на варениках і папері». Читаючи все це, напрошується закономірне і водночас риторичне питання: чи дійсно редколегія у все це вірить, або ж це сучасне втілення вічного девізу «Хліба та видовищ»?

3) Нарешті, третій «кит» є одночасно і троянським конем церковної громади, і полягає в релігійній безграмотності ряду формально віруючих людей, які не вважають негожим поєднувати нібито свідоме відвідування Церкви та окультні практики ворожінь на православні свята. За великим рахунком, перша і третя категорії є дзеркальними відображеннями один одного. Цей тип найбільш небезпечний, оскільки такі особи служать великою спокусою для двох перерахованих вище. Таким людям слід не забувати застереження Господа нашого Іісуса Христа, адже стосується воно їх безпосередньо: «Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині» (Мф. 18, 6).

Практика священичого душеопікування знає багато випадків, коли людина, що загравалась з окультизмом та дияволом, нехай навіть і жартома, ставала одержимою або нещасною від того, що нерозкаяний гріх знаходив собі помсту в її житті, при цьому часто в тій сфері, яка безпосередньо контактувала з забороненою практикою. Але нехай нас не бентежить та не «обнадіює» слово «нерозкаяний», адже одного разу відкривши двері у пітьму, їх можна більше не зачинити, хоч би яким сильним не було покаяння того, хто згрішив. Адже існує велика різниця між поведінкою людини невіруючої та людини, освіченої благодаттю Хрещення і Миропомазання: «Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть» (Лк. 12, 48). Тим же, хто колись займався або має намір зайнятися ворожінням, варто ознайомитися з десятьма застереженнями Святого Письма, отців та канонів Церкви, щоб не захоплюватись віяннями сучасної моди і тим самим не погубити свою безсмертну душу:

1. «Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку свою через огонь, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, і хто чорнокнижник, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих. Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке, і через ті гидоти Господь, Бог твій, виганяє їх перед тобою» (Повтор. 18, 10-12).

2. Апостол Павло: «Бо ви, браття, на волю покликані, але щоб ваша воля не стала приводом догоджати тілу, а любов'ю служити один одному!  Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, (спокуси), єресі» (Гал. 5, 13, 19-20).

3. Канон 61 VI Вселенського Собору: «Ті, хто віддається ворожбитам, або так званим стоначальникам, або іншим таким, щоб вивідати від них, що ті схочуть їм відкрити, згідно з попередніми про них постановами, нехай підпадають Правилу шестилітньої епітимії. Ту ж епітимію накладаємо й на тих, хто... єднаючи обман з безумством, ворожать про щастя, про долю, про родовід і багато подібного. Так само й т. зв. хмарогонів, заклинателів, вироблювачів охоронних талісманів і знахарів. А тих, що закостеніли в цьому і не відходять від цих згубливих і поганських видумок, постановляємо зовсім викидати з Церкви, як і священні правила наказують».

4. Свят. Іоанн Златоуст: «Хай будемо ми хворі, краще залишитися хворими, ніж для звільнення від хвороби впасти у гріхи. Демон, якщо й полікує, більше нашкодить, ніж принесе користі. Принесе користь тілу, яке трохи по тому неодмінно помре та згниє, а зашкодить безсмертній душі. Якщо іноді за попущенням Божим і зцілюють демони (через ворожіння), то таке зцілення буває для випробування вірних, не тому щоб Бог не знав їх, але щоб навчилися не приймати від демонів навіть зцілення».

5. Свят. Василій Великий: «Не цікався майбутнім, але з користю використовуй теперішнє. Бо яка тобі вигода випереджати веління? Якщо майбутнє принесе тобі щось добре, то воно прийде, хоча ти й не знав заздалегідь. А якщо воно скорботно, навіщо до строку нудитися скорботою? Чи хочеш упевнитися в майбутньому? Виконуй запропоноване Євангельським Законом та чекай насолодження благами».

6. Свят. Григорій Ніський: «Як ті, що заподіюють шкоду отравами, нерідко підсолоджують медом шкідливий склад, не в тому докладаючи зусиль, щоб шкідливе зробити приємним для смаку, але в тому, щоб заглушити відчуття шкідливого – так і згубне це єство, яке має на меті віддалити людину від Благого Єства, зодягається в образи чогось доброго передбаченнями та лікуваннями прикриваючи приховане слово обману, щоб, слухаючи це і шануючи це благом, жалюгідний людський рід не мав ніякого бажання набути того, що дійсно за єством благо».

7. Преп. Єфрем Сирин: «Остерігайтеся складати зілля, ворожити, гадати, робити обереги (талісмани) або носити зроблені іншими: це не обереги, але пута».

8. Преп. Амвросій Оптинський: «Не потрібно ворожитись, а краще на волю Божу покластись. До ворожбитів ходять люди дводушні, які не сподіваються на милість та допомогу Божу, а шукають допомоги людської або сподіваються більше на якісь розрахунки людські, а не на Бога та Його всесильну допомогу і всюдисущий Промисел».

9. Преп. Макарій Оптинський: «Я впевнений, що ви переконані в тому, що без волі Божої й волосина вам із голови не загине (Лк. 21:18) і що біси не сміли без повеління Господнього й у свиней увійти; то і в цьому випадку повинні бути впевнені, що ні злий дух, ні людина, ні звір, ні інше що може шкідливе нам щось заподіяти, якщо не буде попущено від Бога, по праведним судьбам Його, або до спокуси, або до покарання... Пишеш про чаклунство і побоюєшся оного, але яку диявол має владу над людьми, коли він і у свиней не смів увійти без повеління? Але за гріховне життя і за гордість попускається діяти ворог».

10. Коли преподобного Паїсія Святогорця запитали про дітей, які жартома займаються ворожінням, геронда відповів: «У той самий момент, коли люди викликають диявола і приймають його, вони відрікаються від Бога. Тому я порадив їм насамперед покаятися, щиро посповідатися і в майбутньому бути уважними: ходити до церкви, з благословення свого духівника причащатися, для того щоб уневиннитись... Вони займалися цим так, немов це була гра. Якщо б це були дорослі, то таке заняття завдало б величезної шкоди: диявол придбав би над ними чималу владу. Але й цих дітей він вже усіх посмикав».

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.

Читайте також