Наконец, я могу сосредоточиться на грехах. Но не тут-то было!
Но я с кротостью и смирением его выдержала :-)
Стоишь, сосредотачиваешься на своих грехах и том, что собираешься сказать.
– А что надо сначала делать: крест и Евангелие целовать или руку священнику?
Объясняешь. Перекрестился и снова сосредотачиваешься.
– А как зовут вон того батюшку? А как зовут того, к которому мы стоим?
Отвечаешь. Начинаешь молиться за близких.
– А почему вон тот батюшка всем накрывает голову покрывалом, а наш нет?
– Вы ему исповедываетесь, а потом он вам голову накрывает голову и читает разрешительную молитву.
Успокоилась. Но тут раздается голос сзади:
– А после исповеди обязательно завтра утром на первую литургию приходить?
– Нет, не обязательно. Главное, чтобы вы пришли натощак, чтобы первое, что попало к вам в рот, были Святые Дары.
– А мне сказали, что только на первую, а мне очень далеко ехать.
– Нет, это заблуждение, когда есть возможность, две литургиии и проводят потому, чтобы люди могли прийти на службу согласно рабочему графику, кто работает.
– Нет, но вы посмотрите: тот батюшка все сразу голову накрывает, а наш нет!
Ловлю на себе взгляд батюшки и мне кажется, что в его глазах упрек, будто это я нарушаю порядок.
Наконец, я могу сосредоточиться на грехах. Э-э-э, не тут-то было!
– А после сегодняшней исповеди я и в следующее воскресенье на праздник (имеет в виду Пасху) смогу прийти и причаститься?
Собрав в кулак все кротость и смирение, отвечаешь:
– Нет, вам надо исповедоваться перед каждой литургией. Вы же можете нагрешить за неделю.
– Я могу и сегодня вечером нагрешить! – с гордостью отвечает женщина.
Слава Богу за все!
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади