Не спешим расслабляться после Великого поста, еще рано
Вот и пришла Пасха, вместе с весной и солнцем. Так уже хочется чтобы Пасха пришла раз и навсегда, и никуда больше не уходила. Что бы теплый весенний дождик смыл все наши страхи, переживания, боль, страдания, горечь этой земной жизни, а свежий ветерок сдул смог лжи, ненависти, лицемерия, которыми этот мир завонялся.
Молясь по Псалтыри я останавливаясь на словах Давида «Обновиться яко орля юность твоя», (Пс 102:5), или «пойду… к Богу, веселящему юность мою» (Пс 42:4). Красиво так, как орля..
Орля это не только птенец орла, это ещё и марка подросткового велосипеда, на котором я катался в раннем детстве. Детство, велосипед орленок, море, это мои ассоциации с собственной крылатостью. В свой младоорловский период жизни я влетал в море «аки орля», и вытянуть меня с него можно было только по нужде или на аркане. А теперь туда заходишь ежась, как на аркане, и тоже… разве что по нужде.
А ведь как было бы хорошо что бы эта юность снова обновилась «как орля». И что бы этот орленок уже никогда не превращался в старую горбатую курицу или петуха. Вот в этом обновлении наверное и состоит ожидаемая радость вечной Пасхи. Мир будет новым «се творю все новое» (Отк 21:5-6), но нас достанут из старых загашников: «И даст море мертвецов, которые в нём, и Смерть и Ад дали мертвецов, находящихся в них, и осуждены были каждый, по делам своим! » (Откр. 20:13)
Сейчас наша задача оформить прописку в Книге Жизни, иначе и младоорлиность не поможет. Это единственное, что еще дает этой увядающей жизни смысл. Успеть прописаться в будущем новом общежитии. «И не войдет в него ничто нечистое и никто преданный мерзости и лжи, а только те, которые написаны у Агнца в книге жизни» (Откр. 27; 21). Так что не спешим расслабляться после Великого поста, еще рано. Пока мы все еще курицы, с претензиями на будущую орлиность, нам нужно старательно и аккуратно нести яйца покаяния. И лучше не простые, а золотые. Это когда вместо хрупкой корки кальция переживания, золотая оболочка смирения.
Читайте також
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.