Как часто, желая показаться умнее, мы говорим несусветную чушь
Как часто, желая блеснуть остроумием или показаться умнее, мы говорим несусветную чушь. И вот парадокс: даже самая отъявленная глупость, если она произнесена с умным лицом, назидательно и складно, легко может попасть в разряд «мудростей», «истин» и «законов Вселенной».
Не верите? А зря. Вот, например, утверждение, к которому принято относиться очень серьезно: «за все в жизни приходится платить». Каждый второй, произнося эту фразу, принимается с претензией на авторитетность рассуждать о том, что ничего не дается даром, что всё имеет свою цену, что за счастье рано или поздно придётся расплачиваться, а страдания непременно вознаградятся. Некоторые даже закон сохранения энергии сюда умудряются приплести...
И всё бы ничего, но подобную околесицу иногда не стесняются нести даже верующие, церковные люди.
Представляете? Это нам-то ничего не дается даром!.. А как же жизнь? А мир, в котором мы живём? А близкие, любящие нас люди? А таланты, дарования, способности? Или может быть нам предстоит расплачиваться за крест Христов, за страдания и смерть Спасителя, за Его воскресение?
Вот уж действительно, более вредного заблуждения и представить себе нельзя. Веря в подобную чушь, человек способен отравить себе самые светлые моменты жизни (как же! Ведь расплата неминуема) и любое затруднение готов превратить жизненный тупик (страдания вознаградятся, к чему бороться?). И, подумайте только, ради чего?
На самом ведь деле в жизни нужно расплачиваться только за товары, услуги и совершённые грехи. Так что если радуетесь - радуйтесь от всей души, искренне, по-детски и безоглядно. Никакой расплаты не ждите - не будет ее, да и быть не может. Если страдаете - не раскисайте, рассчитывая на вознаграждение в будущем. Примите жизненный вызов мужественно, не унывайте и не сдавайтесь, при необходимости боритесь и не опускайте рук.
Мир - не базар и жизнь - не торговля. Не бойтесь получить даром то, на что к вам щедр Бог.
А если хотите мудрости, вот она: за все в жизни нужно благодарить.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади