Перший параграф Статуту УПЦ КП
Народ, а хочете впасти від несподіванки?
Ось, читайте: "Українська Православна Церква Київського Патріархату є Помісною (автокефальною) православною Церквою в Україні і входить до складу Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви, Главою якої є Господь наш Ісус Христос".
Нє-нє, не падайте!
Це не відповідь зі Стамбулу на депутатський лист. І не "томос" патріарха Варфоломія.
Це... перший параграф Статуту УПЦ КП!
Тобто, вже давним-давно (а якщо точніше, то з 1990 року) вони дарували собі автокефалію! То що ж вони просять зараз? По статуту автокефалія вже є, "помістність" теж. Що ж вони хочуть від Стамбулу? Ще одну голову (нагадаю, що "автокефалія" - це грецьке слово, яке означає "сам собі голова")?
Читайте також
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.