Лекарство – это пост
«Трезвость ума – светлость мысли, происходит от бесстрастия, то есть от чистоты, поста, воздержания, неразвлекаемого безмолвия» (Паисий Величковский). Одна из божественных характеристик человеческой личности – его таланты, то есть способность к личному, только ему присущему творчеству. Даже во времена, когда о Боге думать не советовали, все едино, раз за разом повторяли: «Человек – творец своего счастья». Правда, понятие грядущего счастья было бесчеловечным, так как оригинальность и эксклюзивность каждого уничтожало, но о том, что «как потопаешь, так и полопаешь», знали все, как и понимали, что труд без ума лишь к разбитому корыту ведет.
Ясность мысли и трезвость ума – для многих необходимая повседневная обязательность, без которой не только личные, но и рабочие проблемы не решишь.
Нередко лихорадочно трем мы виски при выполнении очередного творческого задания, перебираем варианты в поисках правильного слова, ищем всесторонне обоснованный путь выхода из проблемы, советуемся, листаем справочники и надоедаем интернетовскому поисковику, и злимся сами на себя, что точное слово не подбирается и должный вывод убедительно не звучит.
С унынием и раздражением стучим себя по лбу и не понимаем: почему раньше все получалось и складывалось на радость себе и окружающим, а сегодня сплошной апофеоз глупых мыслей и бесперспективных выводов?
Ответ лишь один: «светлых мыслей трезвый ум» имеет место постоянно быть только там, где нет суеты, где отсутствует повседневность окружающего мира, где между словом и делом не стоят препятствия вольного и невольного греха.
Незабвенный Винни Пух говорил Пятачку, что для того, чтобы написать очередной стих, необходимо особое время, особое место и особое состояние.
Герой мультика, по сути, о времени поста и рассказал. В его словах и храм, и молитва, и особое состояние. Так что, если светлость мысли куда-то запропастилась, а ум шарахается из стороны в сторону, не находя выхода, то лекарство рядом находится. Это пост.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади