Расправа зла с богоустановленным порядком жизни православного народа

Император Николай II со своей семьей

В ночь с 16-го на 17 июля 1918 года в Екатеринбурге в подвале дома горного инженера Николая Ипатьева были расстреляны царственные страстотерпцы – император Николай II, императрица Александра, царевич Алексий, великие княжны Ольга, Татиана, Мария и Анастасия вместе с верными слугами, пожелавшими разделить с ними скорбную участь. В 2000 году последний российский император Николай II и его семья были канонизированы Русской Церковью в лике святых страстотерпцев. Их канонизация на Западе – в Русской Православной Церкви Заграницей – произошла еще раньше, в 1981 году. До сегодняшнего дня многие считают расправу над царской семьей чисто политическим убийством. Однако это убийство, поражающее своей жестокостью, оставляет чувство мистического события – расправы зла с богоустановленным порядком жизни православного народа. Царскую семью канонизировали не просто за то, что они были убиты, но потому, что они приняли муку со смирением, по-христиански, без противления. Они могли бы воспользоваться теми предложениями о бегстве за границу, которые были сделаны им заблаговременно, но сознательно отказались от этого. Воспитатель наследника Пьер Жильяр писал: «Их истинное величие проистекало не из их царского сана, а от той удивительной нравственной высоты, до которой они постепенно поднялись. Они сделались идеальной силой. И в самом своем уничижении они были поразительным проявлением той удивительной ясности души, против которой бессильны всякое насилие и всякая ярость и которая торжествует в самой смерти».

Читайте також

Правда, про яку не хочуть говорити!

Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.

На чиєму боці Бог — Росії чи України?

​Духовні роздуми на основі Біблії ​Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.

Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого

Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади