Що ж несли на хресній ході – образ Спасителя чи прапор «армії ДНР»?
На хресному ході не було прапорів «армії ДНР»
19 серпня, в день Преображення Господнього, з Кам'янця-Подільського до Почаївської лаври вирушив хресний хід, який зібрав 20 тисяч віруючих і очолювався правлячим архієреєм, митрополитом Феодором. Пройшовши 270 км, учасники хресного ходу прибули до Лаври до престольного свята обителі – Успіння Божої Матері. І звичайно ж, така масштабна подія не дає спокою антицерковним ЗМІ, які зі шкіри геть лізли, щоб придумати щось таке, що би дискредитувало хресний хід до Почаєва, а разом з ним – і всю Українську Православну Церкву.
Завдання не з легких, адже що поганого можна угледіти в хресній ході? Йдуть прості віруючі люди, моляться, співають церковні піснеспіви, несуть ікони та хоругви. Чоловіки, жінки, діти. Радісні обличчя, світлі погляди…
Що тут придумаєш?
Але є в Україні релігійні (!) ресурси, в яких одним з першочергових завдань редакційної політики є завдання облити брудом Українську Православну Церкву. І навіть якщо, здавалося б, для цього немає ну ніяких підстав, професіоналізм цих видань настільки високий, що компромат можна знайти навіть на хресній ході.
Такі, зокрема, ресурси «РІСУ» і «Релігійна правда». Саме вони понесли в інформаційний простір фейк про те, що на хресній ході несли... прапор «Армії ДНР»!
Чому образ Спаса Нерукотворного раптом став прапором «Армії ДНР», РІСУ пояснює просто: під цим прапором воює невизнана ДНР.
Те, що це один з найдавніших християнських символів, поширений в усіх країнах, де є православна віра, противників Церкви не цікавить.
Перші згадки про цей образ відносяться до першої половини IV століття. На Русі перше відоме нам зображення Спаса Нерукотворного – це Новгородська ікона XII століття.
До речі, саме це зображення знаходиться поруч з «прапором армії ДНР» на тому ж «компрометуючому» знімку хресного ходу Кам'янець-Почаїв. Мабуть, згідно з логікою «патріотичних» релігійних ЗМІ, цей образ Спаса Нерукотворного «правильний», його можна нести, а ось такий самий образ, але вже на червоному тлі, автоматично стає «прапором армії ДНР»!
Дивно, що цей же «прапор» несли на цьому же хресному ході і в попередні роки. Проте раніше ніхто на нього уваги не звертав. Очевидно, в «патріотичні» редакції не спускали відповідного редакційного завдання.
Хресний хід до Почаєва 2015 р.
Хресний хід до Почаєва 2016 р.
Однак найцікавіше у всій цій «прапоро-днр-ській» істерії те, що точно такі самі зображення вже багато років використовують суперпатріотичні радикали, зокрема, «Братство» Дмитра Корчинського.
Ось, приміром, засідання «Братства» у 2008 році.
Чи ось, наприклад, «Азов», «Правий сектор» та «Братство» Дмитра Корчинського провели в 2014 р. в київському парку ім. Т. Шевченка дуже патріотичну акцію. На задньому плані спостерігаємо все той же образ Спаса Нерукотворного.
На думку РІСУ та інших супротивників Церкви це все – «Армія ДНР»?
Читаючи на антицерковних ресурсах повідомлення про те, що в Почаївському хресному ході несуть прапор «Армії ДНР», не можна не задатися питанням: якщо всюди ввижається «Армія ДНР», на що це може бути схоже?
«Маячення переслідування (персекуторне маячення (від лат. persecutio – переслідування); у побуті помилково вживається поняття «манія переслідування») – психічний розлад, при якому людина необгрунтовано переконана в тому, що якась особа чи група осіб переслідує її: шпигує, мучить, знущається, замишляє заподіяти шкоду, пограбувати, вбити і т. п. В якості переслідувачів можуть виступати сусіди, товариші по службі, таємна організація, уряд, вигадані суб'єкти і т. д.» (Блейхер В. М., Крук В. В. Манія // Тлумачний словник психіатричних термінів).
Загалом, редакція РІСУ та інших противників Православ'я своє редакційне завдання виконала.
Ну а всіх, кому нічого не ввижається, хто бачить в образі Нерукотворного Спаса ікону Господа нашого Іісуса Христа, вітаємо з минулим святом перенесення Нерукотворного Образу (Убруса) з Едесси в Константинополь, яке святкувалося 29 серпня.
Читайте також
«Канонічна математика» Константинополя, або Звідки в ПЦУ взялися єпископи
Чому для діалогу з ПЦУ немає фундаменту і чому «канонічна математика» Константинополя не дає результатів.
Слово як злочин: за що суд визнав винним митрополита Феодосія
Суд виніс вердикт митрополиту Черкаському Феодосію: винен! У чому? Аналізуємо вирок суду.
Чому під приводом національної безпеки влада насправді знищує Церкву
Сьогодні вже минуло достатньо часу, щоб побачити логіку знищення Православ'я в Україні. У чому вона полягає, і яка роль ПЦУ в цій схемі?
Екзархат Константинополя для УПЦ: порятунок чи пастка?
Що стоїть за розмовами про «третій шлях» для Української Православної Церкви і чим може закінчитися згода на нову структуру під омофором Фанару?
Чому переслідувачі Церкви рано чи пізно опиняються на лаві підсудних?
Ті, хто найактивніше нападає на Церкву, найчастіше прикривають цим власні злочини. І рано чи пізно за них розплачуються.
Чи можна християнину брати участь в іудейських обрядах?
Участь в іудейських обрядах стала вже звичною для багатьох православних священників, єпископів, політиків тощо. Чи є це допустимим? Що кажуть канони і святі отці?