Що ж несли на хресній ході – образ Спасителя чи прапор «армії ДНР»?
На хресному ході не було прапорів «армії ДНР»
19 серпня, в день Преображення Господнього, з Кам'янця-Подільського до Почаївської лаври вирушив хресний хід, який зібрав 20 тисяч віруючих і очолювався правлячим архієреєм, митрополитом Феодором. Пройшовши 270 км, учасники хресного ходу прибули до Лаври до престольного свята обителі – Успіння Божої Матері. І звичайно ж, така масштабна подія не дає спокою антицерковним ЗМІ, які зі шкіри геть лізли, щоб придумати щось таке, що би дискредитувало хресний хід до Почаєва, а разом з ним – і всю Українську Православну Церкву.
Завдання не з легких, адже що поганого можна угледіти в хресній ході? Йдуть прості віруючі люди, моляться, співають церковні піснеспіви, несуть ікони та хоругви. Чоловіки, жінки, діти. Радісні обличчя, світлі погляди…
Що тут придумаєш?
Але є в Україні релігійні (!) ресурси, в яких одним з першочергових завдань редакційної політики є завдання облити брудом Українську Православну Церкву. І навіть якщо, здавалося б, для цього немає ну ніяких підстав, професіоналізм цих видань настільки високий, що компромат можна знайти навіть на хресній ході.
Такі, зокрема, ресурси «РІСУ» і «Релігійна правда». Саме вони понесли в інформаційний простір фейк про те, що на хресній ході несли... прапор «Армії ДНР»!
Чому образ Спаса Нерукотворного раптом став прапором «Армії ДНР», РІСУ пояснює просто: під цим прапором воює невизнана ДНР.
Те, що це один з найдавніших християнських символів, поширений в усіх країнах, де є православна віра, противників Церкви не цікавить.
Перші згадки про цей образ відносяться до першої половини IV століття. На Русі перше відоме нам зображення Спаса Нерукотворного – це Новгородська ікона XII століття.
До речі, саме це зображення знаходиться поруч з «прапором армії ДНР» на тому ж «компрометуючому» знімку хресного ходу Кам'янець-Почаїв. Мабуть, згідно з логікою «патріотичних» релігійних ЗМІ, цей образ Спаса Нерукотворного «правильний», його можна нести, а ось такий самий образ, але вже на червоному тлі, автоматично стає «прапором армії ДНР»!
Дивно, що цей же «прапор» несли на цьому же хресному ході і в попередні роки. Проте раніше ніхто на нього уваги не звертав. Очевидно, в «патріотичні» редакції не спускали відповідного редакційного завдання.
Хресний хід до Почаєва 2015 р.
Хресний хід до Почаєва 2016 р.
Однак найцікавіше у всій цій «прапоро-днр-ській» істерії те, що точно такі самі зображення вже багато років використовують суперпатріотичні радикали, зокрема, «Братство» Дмитра Корчинського.
Ось, приміром, засідання «Братства» у 2008 році.
Чи ось, наприклад, «Азов», «Правий сектор» та «Братство» Дмитра Корчинського провели в 2014 р. в київському парку ім. Т. Шевченка дуже патріотичну акцію. На задньому плані спостерігаємо все той же образ Спаса Нерукотворного.
На думку РІСУ та інших супротивників Церкви це все – «Армія ДНР»?
Читаючи на антицерковних ресурсах повідомлення про те, що в Почаївському хресному ході несуть прапор «Армії ДНР», не можна не задатися питанням: якщо всюди ввижається «Армія ДНР», на що це може бути схоже?
«Маячення переслідування (персекуторне маячення (від лат. persecutio – переслідування); у побуті помилково вживається поняття «манія переслідування») – психічний розлад, при якому людина необгрунтовано переконана в тому, що якась особа чи група осіб переслідує її: шпигує, мучить, знущається, замишляє заподіяти шкоду, пограбувати, вбити і т. п. В якості переслідувачів можуть виступати сусіди, товариші по службі, таємна організація, уряд, вигадані суб'єкти і т. д.» (Блейхер В. М., Крук В. В. Манія // Тлумачний словник психіатричних термінів).
Загалом, редакція РІСУ та інших противників Православ'я своє редакційне завдання виконала.
Ну а всіх, кому нічого не ввижається, хто бачить в образі Нерукотворного Спаса ікону Господа нашого Іісуса Христа, вітаємо з минулим святом перенесення Нерукотворного Образу (Убруса) з Едесси в Константинополь, яке святкувалося 29 серпня.
Читайте також
«Духовна сила» на крові: правда про український Пантеон
Українська влада будує «місце духовної сили нації». Але чи може духовність ґрунтуватися на культі людей, пов'язаних з нацизмом, погромами та війною один проти одного?
УПЦ КП після Філарета: церква, бренд чи притулок для маргіналів?
Київський патріархат подає ознаки активної життєдіяльності: приймає зарубіжні громади та роздає «хіротонії». Що це: відродження чи легітимація осіб з проблемним минулим?
Річниця Феофанії: четверо архієреїв – про Собор, тиск та єдність УПЦ
Під річницю Собору в Феофанії знову поповзли чутки про майбутні зміни в УПЦ. Що про це говорять самі архієреї – учасники тих подій.
Вишиванка замість Неба: про що говорить риторика Думенка у свято Вознесіння
Глава ПЦУ поставив в один ряд Вознесіння Господнє і День вишиванки, назвав сорочку «сакральною» і попросив Христа допомогти у війні. Розбираємо, що не так з цією риторикою.
Інтронізація Патріарха Шіо: не московський, не фанарський – грузинський
Константинополь не приїхав на інтронізацію, зате розвинув бурхливу активність на наступному тижні. Що за цим стоїть і чого чекати від нового грузинського Предстоятеля.
Бронь за зречення: як духовенство УПЦ заганяють у пастку
Влада пропонує клірикам УПЦ вибір: визнайте себе «Московським патріархатом» і отримайте бронь або відмовтеся, і вами займеться ТЦК. Розбираємо, чому це пастка.