Як навчити дитину не боятися смерті?

Кожна дитина одного разу дізнається, що неминуче помре.

Ольга Каравайна

Відповідає протоієрей Василій Кучер:

– Питання досить складне, і не тільки тому, що дитину не треба вчити не боятися смерті. Її треба вчити іншого, того, що страх смерті буває різним. Так, є відома фраза зі Священного Писання: «Памятай про кінець твійі повік не згрішиш».

Правильний страх смерті пов'язаний з правильним розумінням життя, яке полягає в тому, що час перебування людини на землі – це час випробування і вдосконалення, час реалізації свого духовного потенціалу, зрештою, час, який дається для того, щоб досягти Царства Божого. В такому випадку смерть – це свого роду підбивання підсумків, а не тваринне вмирання, з жахом в очах та страхом перед невідомим. Більше того, правильна смерть – це момент зустрічі з Богом, а цього моменту віруюча людина чекає все своє життя. Пам'ятаєте, як у апостола Павла сказано: «маю бажання померти та бути з Христом». 

Тому, якщо підходити до виховання дітей через призму любові до Бога, життя з Ним, то й смерть не здаватиметься страшною. Страшними будуть гріхи. 

Якщо до виховання дітей підходити через призму любові до Бога, життя з Ним, то й смерть не здаватиметься страшною. Страшними будуть гріхи.

З іншого боку, ще кілька десятків років тому, коли люди жили великими сім'ями, від смерті не тікали. Люди помирали вдома, в присутності, часто, всіх членів сім'ї, в тому числі і дітей. І звичайно ж дітям доводилося пояснювати те, що відбувається, а саме – чому бабуся вже не дихає, чому в неї не б'ється серце і куди пішла вона зі свого тіла. Люди сприймали смерть як неминучість, а разом з тим, знаючи про безсмертя душі, як продовження життя. 

Сьогодні ж дітей намагаються максимально захистити від того, що відбувається на смертному одрі. Більше того, вони не беруть участі в похоронах, не присутні на похованні, і смерть залишається для них загадковою подією, про яку ніхто не говорить. Але це не означає, що вони не зустрічаються зі смертю. Адже діти бачать і знають про те, що вмирає улюблена кішка, що собаку збила машина і що пташка замерзла взимку. І, не отримуючи відповідей від дорослих, вони шукають відповіді самі, а це, як ми всі знаємо, рідко призводить до чогось хорошого. 

Отже, підсумовуючи, хочу сказати, що дітей не треба вчити не боятися смерті. Їх достатньо навчити любити Бога і виконувати Його святі заповіді. А не боятися смерті вони навчаться пізніше, коли зрозуміють, що таке життя

Читайте також

Чи існує в Церкві молитва на «перейменування»?

Багато хто чув про «молитву на наречення імені» і вважає її способом змінити долю або просто взяти нове ім'я. Протоієрей Вадим Гладкий про позицію Церкви з цього питання.

Чому Церква вважає турботу про природу моральним обов'язком?

Разом з протоієреєм Вадимом Гладким розбираємо, чому одних технічних заходів захисту екології недостатньо, якщо душа уражена егоїзмом.

Бог Старого Завіту «жорстокий»? Як Він став «Богом-Любов'ю»?

Разом з протоієреєм Вадимом Гладким розбираємо, чому Бог Синаю здається «караючим», а Христос – «милосердним».

Чи актуальні старозавітні пророки сьогодні і в чому їхня головна місія?

Протоієрей Вадим Гладкий про те, що служіння пророків – не передбачення майбутнього, а жива совість народу. 

Як Православна Церква ставиться до другого шлюбу?

Протоієрей Вадим Гладкий про те, чому Церква не вітає, але допускає повторні шлюби, і як правильно ставитися до особливого чину вінчання другошлюбних?

Нейромережі та творчість: як не втратити образ Божий?

Чи існує ризик втрати людиною творчого потенціалу у зв'язку з розвитком нейромереж і як нам зберегти в собі подобу Божу? Розмірковує архімандрит Маркелл (Павук).