Захоплення храмів. Як це було: Дуліби

Конфлікт при захопленні храму УПЦ в с. Дуліби

У червні 2015 року релігійна громада Української Православної Церкви с. Дуліби була піддана дискримінації з боку голови Дулібської сільської ради Мирончук Лесі Олексіївни, яка незаконно заволоділа офіційними документами громади УПЦ з метою подальшої передачі храму іншій особі – Київському Патріархату.

Дискримінаційні дії посадова особа мотивувала тим, що на правах голови територіальної громади вона нібито повинна вирішувати, кому належить можливість розпоряджатися сільською церковною будівлею.

«Леся Мирончук – рідна сестра благочинного Гощанського району УПЦ КП, – коментує протоієрей Сергій Тимофєєв, настоятель церкви у селі Дуліби. – Ця жінка, підбурювана своїм братом, розпочала міжконфесійну війну в селі. Дуліби – зовсім невеличке село, населення спокійне та врівноважене, переважно люди старшого віку. Через свою віддаленість від районного центру молодь звідси тікає. Єдиний осередок культури і духовності – церква. Для чого ж і її було втоптувати в бруд, сіяти розбрат, агресію і людські чвари?»

7 липня 2015 голова Дулібської сільської ради на зборах територіальної громади, на підтвердження своїх протиправних дій стосовно громади УПЦ, публічно винесла питання про передачу документів і храму іншій релігійній громаді – Київському патріархату, що згодом призвело до розпалювання міжрелігійної ворожнечі між місцевим населенням.

«Пані Леся на зборах принижувала нашого настоятеля, називаючи його московським прислужником, – каже Тарас, місцевий житель. – Відверто брехала, мовляв, батюшка у своїх молитвах кличе путінське військо в Україну. Добре, що серед дулібівців адекватні, думаючі люди, які припинили ці розмови та не підтримали наклепницю».

Конфлікт навколо храму в Дулібах

Не зумівши переконати всіх селян, одразу після зборів новостворена релігійна громада Київського патріархату незаконно зареєструвалася за адресою церкви, через яку сталася суперечка. Храм на честь Різдва Богородиці у судовому порядку довелося повертати у власність віруючих УПЦ.

Втім, міжконфесійний конфлікт у селі Дуліби на цьому не завершився: нове загострення відбулося 26 червня 2016, коли розкольники-самосвяти намагалися забрати православний храм, увірвавшись до нього на початку богослужіння. Очолив розбійний напад Анатолій Мирончук – благочинний Гощанського району УПЦ Київського патріархату, разом зі своєю дружиною, а також сестрою Лесею Мирончук, що була раніше сільським головою.

За словами очевидців, вранці, як тільки настоятель храму протоієрей Сергій Тимофєєв зайшов у вівтар і промовив перший виголос, до церкви увірвалися місцеві радикально налаштовані чоловіки і почали за руки витягати людей на вулицю. Вони били і штовхали паламарів, котрі забороняли заходити в Святая Святих. Через «нестримне бажання» розкольників молитися, цього дня постраждав молодий чоловік, який отримав травму голови, та 80-річна бабуся, яку за руки витягли з церкви та кинули з порога.

Загалом конфлікти навколо храму в селі Дуліби відбувалися упродовж трьох років: чотири рази розкольники намагалися увірватися до церкви, проте віруючі УПЦ давали гідну відсіч, тому храм і понині є власністю релігійної громади Української Православної Церкви.

Читайте також

«Духовний блуд»: чи можна зайняти кафедру, яка не овдовіла?

Митрополита Пафоса усунули без ясного обвинувачення та суду, а кафедру вже віддали іншому. Чому віруючі та богослови говорять про канонічну рану і «духовний блуд».

«Духовна сила» на крові: правда про український Пантеон

Українська влада будує «місце духовної сили нації». Але чи може духовність ґрунтуватися на культі людей, пов'язаних з нацизмом, погромами та війною один проти одного?

УПЦ КП після Філарета: церква, бренд чи притулок для маргіналів?

Київський патріархат подає ознаки активної життєдіяльності: приймає зарубіжні громади та роздає «хіротонії». Що це: відродження чи легітимація осіб з проблемним минулим?

Річниця Феофанії: четверо архієреїв – про Собор, тиск та єдність УПЦ

Під річницю Собору в Феофанії знову поповзли чутки про майбутні зміни в УПЦ. Що про це говорять самі архієреї – учасники тих подій.

Вишиванка замість Неба: про що говорить риторика Думенка у свято Вознесіння

Глава ПЦУ поставив в один ряд Вознесіння Господнє і День вишиванки, назвав сорочку «сакральною» і попросив Христа допомогти у війні. Розбираємо, що не так з цією риторикою.

Інтронізація Патріарха Шіо: не московський, не фанарський – грузинський

Константинополь не приїхав на інтронізацію, зате розвинув бурхливу активність на наступному тижні. Що за цим стоїть і чого чекати від нового грузинського Предстоятеля.