Захоплення храмів. Як це було: Дуліби

Конфлікт при захопленні храму УПЦ в с. Дуліби

У червні 2015 року релігійна громада Української Православної Церкви с. Дуліби була піддана дискримінації з боку голови Дулібської сільської ради Мирончук Лесі Олексіївни, яка незаконно заволоділа офіційними документами громади УПЦ з метою подальшої передачі храму іншій особі – Київському Патріархату.

Дискримінаційні дії посадова особа мотивувала тим, що на правах голови територіальної громади вона нібито повинна вирішувати, кому належить можливість розпоряджатися сільською церковною будівлею.

«Леся Мирончук – рідна сестра благочинного Гощанського району УПЦ КП, – коментує протоієрей Сергій Тимофєєв, настоятель церкви у селі Дуліби. – Ця жінка, підбурювана своїм братом, розпочала міжконфесійну війну в селі. Дуліби – зовсім невеличке село, населення спокійне та врівноважене, переважно люди старшого віку. Через свою віддаленість від районного центру молодь звідси тікає. Єдиний осередок культури і духовності – церква. Для чого ж і її було втоптувати в бруд, сіяти розбрат, агресію і людські чвари?»

7 липня 2015 голова Дулібської сільської ради на зборах територіальної громади, на підтвердження своїх протиправних дій стосовно громади УПЦ, публічно винесла питання про передачу документів і храму іншій релігійній громаді – Київському патріархату, що згодом призвело до розпалювання міжрелігійної ворожнечі між місцевим населенням.

«Пані Леся на зборах принижувала нашого настоятеля, називаючи його московським прислужником, – каже Тарас, місцевий житель. – Відверто брехала, мовляв, батюшка у своїх молитвах кличе путінське військо в Україну. Добре, що серед дулібівців адекватні, думаючі люди, які припинили ці розмови та не підтримали наклепницю».

Конфлікт навколо храму в Дулібах

Не зумівши переконати всіх селян, одразу після зборів новостворена релігійна громада Київського патріархату незаконно зареєструвалася за адресою церкви, через яку сталася суперечка. Храм на честь Різдва Богородиці у судовому порядку довелося повертати у власність віруючих УПЦ.

Втім, міжконфесійний конфлікт у селі Дуліби на цьому не завершився: нове загострення відбулося 26 червня 2016, коли розкольники-самосвяти намагалися забрати православний храм, увірвавшись до нього на початку богослужіння. Очолив розбійний напад Анатолій Мирончук – благочинний Гощанського району УПЦ Київського патріархату, разом зі своєю дружиною, а також сестрою Лесею Мирончук, що була раніше сільським головою.

За словами очевидців, вранці, як тільки настоятель храму протоієрей Сергій Тимофєєв зайшов у вівтар і промовив перший виголос, до церкви увірвалися місцеві радикально налаштовані чоловіки і почали за руки витягати людей на вулицю. Вони били і штовхали паламарів, котрі забороняли заходити в Святая Святих. Через «нестримне бажання» розкольників молитися, цього дня постраждав молодий чоловік, який отримав травму голови, та 80-річна бабуся, яку за руки витягли з церкви та кинули з порога.

Загалом конфлікти навколо храму в селі Дуліби відбувалися упродовж трьох років: чотири рази розкольники намагалися увірватися до церкви, проте віруючі УПЦ давали гідну відсіч, тому храм і понині є власністю релігійної громади Української Православної Церкви.

Читайте також

«Канонічна математика» Константинополя, або Звідки в ПЦУ взялися єпископи

Чому для діалогу з ПЦУ немає фундаменту і чому «канонічна математика» Константинополя не дає результатів.

Слово як злочин: за що суд визнав винним митрополита Феодосія

Суд виніс вердикт митрополиту Черкаському Феодосію: винен! У чому? Аналізуємо вирок суду.

Чому під приводом національної безпеки влада насправді знищує Церкву

Сьогодні вже минуло достатньо часу, щоб побачити логіку знищення Православ'я в Україні. У чому вона полягає, і яка роль ПЦУ в цій схемі?

Екзархат Константинополя для УПЦ: порятунок чи пастка?

Що стоїть за розмовами про «третій шлях» для Української Православної Церкви і чим може закінчитися згода на нову структуру під омофором Фанару?

Чому переслідувачі Церкви рано чи пізно опиняються на лаві підсудних?

Ті, хто найактивніше нападає на Церкву, найчастіше прикривають цим власні злочини. І рано чи пізно за них розплачуються.

Чи можна християнину брати участь в іудейських обрядах?

Участь в іудейських обрядах стала вже звичною для багатьох православних священників, єпископів, політиків тощо. Чи є це допустимим? Що кажуть канони і святі отці?