Захоплення храмів. Як це було: Дуліби

Конфлікт при захопленні храму УПЦ в с. Дуліби

У червні 2015 року релігійна громада Української Православної Церкви с. Дуліби була піддана дискримінації з боку голови Дулібської сільської ради Мирончук Лесі Олексіївни, яка незаконно заволоділа офіційними документами громади УПЦ з метою подальшої передачі храму іншій особі – Київському Патріархату.

Дискримінаційні дії посадова особа мотивувала тим, що на правах голови територіальної громади вона нібито повинна вирішувати, кому належить можливість розпоряджатися сільською церковною будівлею.

«Леся Мирончук – рідна сестра благочинного Гощанського району УПЦ КП, – коментує протоієрей Сергій Тимофєєв, настоятель церкви у селі Дуліби. – Ця жінка, підбурювана своїм братом, розпочала міжконфесійну війну в селі. Дуліби – зовсім невеличке село, населення спокійне та врівноважене, переважно люди старшого віку. Через свою віддаленість від районного центру молодь звідси тікає. Єдиний осередок культури і духовності – церква. Для чого ж і її було втоптувати в бруд, сіяти розбрат, агресію і людські чвари?»

7 липня 2015 голова Дулібської сільської ради на зборах територіальної громади, на підтвердження своїх протиправних дій стосовно громади УПЦ, публічно винесла питання про передачу документів і храму іншій релігійній громаді – Київському патріархату, що згодом призвело до розпалювання міжрелігійної ворожнечі між місцевим населенням.

«Пані Леся на зборах принижувала нашого настоятеля, називаючи його московським прислужником, – каже Тарас, місцевий житель. – Відверто брехала, мовляв, батюшка у своїх молитвах кличе путінське військо в Україну. Добре, що серед дулібівців адекватні, думаючі люди, які припинили ці розмови та не підтримали наклепницю».

Конфлікт навколо храму в Дулібах

Не зумівши переконати всіх селян, одразу після зборів новостворена релігійна громада Київського патріархату незаконно зареєструвалася за адресою церкви, через яку сталася суперечка. Храм на честь Різдва Богородиці у судовому порядку довелося повертати у власність віруючих УПЦ.

Втім, міжконфесійний конфлікт у селі Дуліби на цьому не завершився: нове загострення відбулося 26 червня 2016, коли розкольники-самосвяти намагалися забрати православний храм, увірвавшись до нього на початку богослужіння. Очолив розбійний напад Анатолій Мирончук – благочинний Гощанського району УПЦ Київського патріархату, разом зі своєю дружиною, а також сестрою Лесею Мирончук, що була раніше сільським головою.

За словами очевидців, вранці, як тільки настоятель храму протоієрей Сергій Тимофєєв зайшов у вівтар і промовив перший виголос, до церкви увірвалися місцеві радикально налаштовані чоловіки і почали за руки витягати людей на вулицю. Вони били і штовхали паламарів, котрі забороняли заходити в Святая Святих. Через «нестримне бажання» розкольників молитися, цього дня постраждав молодий чоловік, який отримав травму голови, та 80-річна бабуся, яку за руки витягли з церкви та кинули з порога.

Загалом конфлікти навколо храму в селі Дуліби відбувалися упродовж трьох років: чотири рази розкольники намагалися увірватися до церкви, проте віруючі УПЦ давали гідну відсіч, тому храм і понині є власністю релігійної громади Української Православної Церкви.

Читайте також

Чи варто називати Філарета «патріархом»? Відповідь архієпископу Сильвестру

Владика Сильвестр називає Філарета «патріархом» і представляє його ідейним борцем за незалежну українську церкву. Аналізуємо, наскільки це відповідає дійсності.

Майбутнє – за ісламом? На що натякають політики та релігійні лідери

Публічні реверанси на адресу мусульман стають дедалі помітнішими в усьому світі. Чому їм приділяють більше уваги, ніж християнській більшості? І що це взагалі означає?

Чому ніхто не приїхав на похорон Філарета?

Відсутність представників інших Церков на похороні Філарета – демонстративне ігнорування ПЦУ.

Ілія і Філарет: одна епоха, один масштаб, два різних підсумки життя

Обидва прожили дуже довге життя. Обидва мали величезну церковну вагу. Обом випав рідкісний історичний шанс. Один став батьком народу, інший – обличчям розколу. Чому так сталося?

«Чернецтво» в ПЦУ: між кадровим голодом та репутаційними кризами

Чому в ПЦУ немає ченців, а рідкісні постриги супроводжуються скандалами.

Застереження ПЦУ: до чого призводить негативна ідентичність

З точки зору соціальної психології ПЦУ та її прихильники припускаються однієї стратегічної помилки – вони будують свою ідентичність на запереченні. Що це таке і до чого це призводить?