Притча: Якщо навколо стільки нестрижених, значить, перукарів не існує
Якщо людина не приходить до Бога, це не означає, що Бога не існує
– Якщо Бог існує, звідки стільки хворих людей? Звідки безпритульні діти і несправедливі війни? Якби Він дійсно існував, не було б ні страждань, ні болю. Важко уявити собі люблячого Бога, який допускає все це. Тому особисто я не вірю в його існування.
Тоді клієнт сказав перукареві:
- – Знаєте, що я скажу? Перукарів не існує.
- – Як це так? — здивувався перукар. — Один з них зараз перед вами.
- – Ні! — вигукнув клієнт. — Їх не існує, інакше не було б стільки зарослих і неголених людей, як он той чоловік, який йде вулицею.
- – Ну, милий чоловіче, справа ж не в перукарях! Просто люди самі до мене не приходять.
- – В тому-то й річ! — підтвердив клієнт. — І я про те ж: Бог є. Просто люди не шукають Його і не приходять до Нього.
Ось чому в світі так багато болю і страждань.
Читайте також
«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .
Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою
Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.
Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років
За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.