Доводы Фанара - это как если бы Кремль потребовал у США обратно Аляску
Продажа Россией Аляски США в 1867 году
Ну так, похоже, что реконструкторы и ролевики окончательно победили. Одни восстанавливают Белую гвардию в донецких степях, другие играют в неоязычников и белокурых бестий крошащих "азиатские орды" под Мариуполем, третьи вспомнили, что их предшественники триста лет назад бумажку так, а не этак написали, а это основание расторгнуть несуществующий договор.
Если бы оно было всерьез, сейчас бы польский сейм обсуждал свои права на Киев, ущёмленные Московией, а Кремль ставил бы под сомнение правоприемство Польши от Великого княжества Литовского - перегоняя Кантемировскую дивизию под Брест, пинал бы в Госдуре Финляндии за игнор подпункта "в" в 15 параграфе договора 1918 г. Да заодно бы пытался всучить Штатам выкуп за Аляску, чтобы забрать её обратно.
Однако вместо всего этого ужаса-ужаса - заместительная терапия. Все отрываются на объекте - который никому на деле не нужен, но забавен своей напускной серьезностью - война бородатых патриархатов за тришкин кафтан украинской церковности.
Бабок приходских только жаль на Винничине - сидят, всерьз переживают приход посланцев стамбульского Антихриста на родную землю. А кто-то уже и землянки роет перед "последними временами".
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади