Рішення Фанару: погляд із Греції
Патріарх Варфоломій и Патріарх Кирил
З одного боку – 150 мільйонів вірян, з іншого – один старий інститут, який вже давно не є маяком світового Православ'я і всіма силами намагається демонструвати свою лояльність до США, щоб підтримувати своє існування.
Так хто ж тоді в ізоляції?
З одного боку — Церква, яка будує 3-5 нових храмів щодня, наповнила церквами руського стилю Європу, Азію та Латинську Америку. З іншого – та, яка стільки років не може відкрити навіть Халкінську Богословську школу.
Так хто ж тоді в ізоляції?
З одного боку – сильна з точки зору дипломатії Церква, яка хоч і не перемагає серед православних, але з чиєю думкою рахується світове християнське і міжрелігійне співтовариство. З іншого – зів'яла церква, яка логікою «вирішую і розпоряджаюся» намагається нав'язати всім свою думку.
Так хто ж тоді в ізоляції?
З одного боку – Церква, за якою стоїть сильна держава. З іншого – Церква, кафедра якої перебуває в мусульманській країні і стає посміховиськом, коли офіційно заявляє, що все прекрасно з захистом прав релігійних меншин у Туреччині і з нетерпінням чекає вливань з іншого боку Атлантичного океану, щоб отримати ковток повітря.
Так хто ж тоді в ізоляції?
З одного боку – церква, яка надала велику матеріальну і дипломатичну підтримку грекам, що надає гуманітарну допомогу в Сирії і сприяла звільненню архієпископа Охридського. З іншого – Церква, що зіпсувала стосунки з різних причин з половиною православного світу (Афіни, Антіохія, Софія, Американська Церква та ін).
Так хто ж тоді в ізоляції?
З одного боку – Церква, шанована на світовому рівні, з іншого – та, на яку подає в суд навіть «Турецька православна церква» як на порушницю турецьких законів.
Так хто ж тоді в ізоляції?
І це лише деякі факти, які нам варто знати, коли фанаріоти «замилюють нам очі» і зводять нас з розуму своїми заявами і публікаціями, що Москва обрала самоізоляцію!
Москва, звичайно, далеко не безвинна сторона в нинішній кризі, але представляти нам чорне білим, а біле – чорним, як це роблять доброзичливці Фанару – вже занадто.
Їхні дивні твердження викликають лише здивування...
Читайте також
«Духовна сила» на крові: правда про український Пантеон
Українська влада будує «місце духовної сили нації». Але чи може духовність ґрунтуватися на культі людей, пов'язаних з нацизмом, погромами та війною один проти одного?
УПЦ КП після Філарета: церква, бренд чи притулок для маргіналів?
Київський патріархат подає ознаки активної життєдіяльності: приймає зарубіжні громади та роздає «хіротонії». Що це: відродження чи легітимація осіб з проблемним минулим?
Річниця Феофанії: четверо архієреїв – про Собор, тиск та єдність УПЦ
Під річницю Собору в Феофанії знову поповзли чутки про майбутні зміни в УПЦ. Що про це говорять самі архієреї – учасники тих подій.
Вишиванка замість Неба: про що говорить риторика Думенка у свято Вознесіння
Глава ПЦУ поставив в один ряд Вознесіння Господнє і День вишиванки, назвав сорочку «сакральною» і попросив Христа допомогти у війні. Розбираємо, що не так з цією риторикою.
Інтронізація Патріарха Шіо: не московський, не фанарський – грузинський
Константинополь не приїхав на інтронізацію, зате розвинув бурхливу активність на наступному тижні. Що за цим стоїть і чого чекати від нового грузинського Предстоятеля.
Бронь за зречення: як духовенство УПЦ заганяють у пастку
Влада пропонує клірикам УПЦ вибір: визнайте себе «Московським патріархатом» і отримайте бронь або відмовтеся, і вами займеться ТЦК. Розбираємо, чому це пастка.