Народу Украины, верующему во Христа, сегодня нужна тишина молитвы!
Православный народ Украины сейчас, как никогда, нуждается в молитве
Не оскорбительные высказывания, не насмешки над физическими недостатками, не эмоции с тирадами сквернословий в адрес политиков и государственных чиновников Украины, а именно - тишина молитвы нужна.
Есть у нас такая возможность? Есть. Трезвым, хоть и настороженным взглядом оценим сегодняшнюю ситуацию: Андреевский собор передала ВРУ - православные к собору в последние годы имели отношение? Нет. Провокационные высказывания или проекты "законотворчества" о передаче Почаевской лавры - реальный факт? Нет. Киево-Печерская лавра открыта для Богослужений, как и была? Да. Иные монастыри и храмы в городах по-прежнему в нашем ведении? Да.
В чем вопрос? Почему мы только и реагируем на провокации и уже становимся зависимыми от скандальной информации вместо обращения к молитве соборной в храмах?
Вот когда "начнется" - тогда и реагировать. Да, быть готовым, но быть готовым - это не значит, что по всякому бестолковому эпизодику от людей, наделенных светской властью, но духовно невежественных, нужно слишком бурно реагировать.
Нынче век суперинформированности и все все знают.
Молимся о первоиерархах поместных церквей, чтоб они мудро все изучили и приняли бы полезное решение, молимся, чтоб Господь видел наши лица, поднятыми кверху, а не скользящими в низовой плоскости в погоне за "документальной правдой". Она нужна, но разово, а Бог нужен - вечно!
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади