Константинополь не имеет никаких прав на церковное имущество в Украине
Андреевская церковь
Имел вчера преинтереснейший разговор на тему прав собственности. Причем не с украинцем. И не с православным. Кстати сказать, вопрос этот почему-то нигде не поднимался.
Исходя из логики Константинополь не имеет никаких прав на Андреевскую церковь, равно как и другое церковное имущество в Украине. И государство тоже. Ибо, издав закон отделяющий церковь от государства оно само себя лишило всех прав на эту собственность
Давайте отбросим все политические и религиозные споры и посмотрим на все с точки зрения хозяйственника.
Что построил Константинополь в Украине? Назовите хотя бы один объект.Что отреставрировал? Они сюда хотя бы одну копейку вложили?Тогда на каких основаниях они могут претендовать на наследство? У каждого объекта есть свои строители и свои меценаты. Вот они и решать должны, что кому и на каких основаниях передавать. Если еще захотят. А если нет –это беспредел.
Андреевскую церковь, как известно, построили по приказу императрицы Елизаветы Петровны в 1749—1754 годах местными зодчими под руководством московского архитектора Ивана Мичурина, а реквизировали ее коммунисты. Тепереча эти же коммунисты (шото я не слышал, чтобы Петр Алексеевич сдал свой партийный билет) передают этой шедевр архитектуры в собственность Константинополю.
Может я не грамотный юридически, но какой статьей Конституции возможно разбазаривать народное имущество? И почему все хотят получить уже готовые комплексы, отреставрированные на чужие деньги?
А слабо взять и возродить Константинополю, то, что до сих пор в запустении и разрухе стоит? А Петр Алексеевич вместе с Нашей Рябой финансово помогут.
Хотите утвердить новую церковь? Та пожалуйста! У нас сейчас кому только не молятся. Даже биткоину. Но тоды отдайте им принадлежащее вам лично имущество. И никто и слова не скажет.
Этак завтра снова придем к полному переделу и конца и края этому не будет.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади