Аналогия прощения украинских раскольников с РПЦЗ – явное передергивание
Синод Русской Православной Церкви Заграницей.
Пятая колонна РПЦ часто использует пример с РПЦЗ. Мол, смотрите, их без покаяния приняли. И то же самое, говорят, сделал Патриарх Варфоломей по отношению к УАПЦ и УПЦ КП. Налицо явное передергивание и манипуляция, помимо того, что пример с РПЦЗ вообще «ни к селу, ни к городу».
Во-первых, РПЦЗ, насколько я понимаю, не претендовала на поместность в России, не титуловала своего предстоятеля патриархом Московским, то есть не считала его предстоятелем РПЦ. А вот украинские раскольники претендовали всегда на то, чтобы заместить УПЦ, и даже больше - уничтожить ее.
Во-вторых, структура РПЦЗ не возникла с нуля как параллельная иерархия. То есть дубляж был в некоторых местах, но структуры РПЦЗ все-таки были изначально, и это были зарубежные структуры РПЦ, а не раскол между епископами на территории России.
В-третьих, преодолением конфликта между РПЦЗ и РПЦ стало не присоединение РПЦ к РПЦЗ, и не создание новой РПЦ с нуля, и не уничтожение РПЦ и замещение ее РПЦЗ!
То есть отношения между РПЦ и РПЦЗ никак нельзя приравнивать к отношениям УПЦ и Киевского патриархата, а действия Варфоломея по «преодолению раскола» вообще не имеют аналогов в истории Церкви. Это совершенно разные случаи и модели конфликтов.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади