Кто признает «автокефальную церковь» Константинопольского патриархата?
Президент Порошенко и Патриарх Варфоломей
Хроники Томоса. Вчера я задумался о том, что пора переименовывать рубрику. За октябрь-ноябрь слово «Томос» практически исчезло из дискурса обсуждения «автокефалии». Т.е. в сентябре Томос был «выписан» и вот - вот должен быть вручен, а теперь его бывшие «свидетели» радуются тому, что перейдут под омофор «канонического» Константинопольского патриархата, а их оппоненты станут или уже стали «раскольниками».
Вместо ожидаемой независимой украинской церкви, патриархата, гордо стоящего в ряду других православных церквей со второй, если не первой численностью приходов в мире, в итоге получается довольная собой «автокефальная церковь» в составе Константинопольского патриархата.
То есть с тем, что если какой-то Томос и будет, то написано в нём будет совершенно не то, что ожидалось ещё недавно, похоже все смирились. Проблема только в том, что и в качестве автокефальной запланированную, но пока не созданную структуру, надо бы, чтобы кто-то признал.
Вчера прозвучал первый звонок – Польская православная церковь официально отказалась признавать УПЦ КП и УАПЦ, а также их епископов и священников, несмотря на состоявшиеся и ожидаемые решения Константинополя. Ранее в аналогичном духе выступила Сербская православная церковь.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади