Об одном храме, который росчерком пера стал греческим
Знаменитый Собор Александра Невского в Париже
У греков-фанариотов сегодня появилось немало славных храмов в Европе. Строили их конечно не греки. Этот знаменитый Собор Александра Невского в Париже возводился на средства, собранные русским народом.
Здесь отпевали Шаляпина, Шмелева, Зайцева, Тарковского. Кстати Успенская церковь на Русском кладбище в Сент-Женевьев-де-Буа теперь тоже как-бы греческая, как и множество других значимых для русской истории и культуры храмов. Очередным росчерком пера патриарха Варфоломея вчера упразднена Архиепископия русских православных церквей в Западной Европе, бывшая Экзархатом Константинопольского Патриархата с 1931 года. Остаётся надеяться, что клир и прихожане русских храмов в Западной Европе сделают правильный выбор и возвратятся в Русскую Церковь, как это недавно произошло во Флоренции.
На второй фотографии турецко-подданный митрополит Эммануил Адамакис, который теперь является главой всех русских приходов бывшей Архиепископии.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.