В прах рассыпался Константинополь в октябре 2018 года
Вновь пал Царьград на Синоде Патриархии.
Несмотря на то, что Византийская (Восточно- Римская) Империя пала в мае 1453 года, разрушенный Новый Рим для нас оставался Константинополем, доколе в тесном дворике небольшого района Фанар, что над Золотым Рогом, ютилась Священная Патриархия с православным Патриархом. Мы этого Патриарха (хотя это было неестественно) величали Вселенским и чтили его первенство в ряду глав Церквей- сестер.
Для православных христиан в сентябре 2018 года случилась трагедия - вновь пал Царьград на Синоде Патриархии. В прах рассыпался Константинополь в октябре 2018 года. И сегодняшние решения, отпавшей от тела Церкви, архиерейской конгрегации на Фанаре уже не имеют никакого значения.
Мы сняли очки и увидели, что то, что мы именовали Патриархией, не имеет ничего общего с тем, что мы возвышали в наших сердцах, и что почитали остатком жизни Византии. Это всего лишь ветхий смрадный скелет былого величия, все еще сидящий на троне православных Патриархов.
Нам остается только сердцем с болью захоронить этот труп и более не оборачиваться в его сторону. Величие Византии осталось в наших православных душах! Покойся с миром святой Константинополь над Золотым Рогом!
Живи святыми угодниками прошлого в жизни Святой Церкви!
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади