Церкви стоит ждать новых нападок и новых преследований
Президент Порошенко и Блаженнейший Митрополит Онуфрий
Давайте начистоту.
Ни в одной стране ни один правитель за четыре месяца до выборов, имея самый низкий рейтинг и самый высокий антирейтинг, не стал бы столь откровенно преследовать и оскорблять самую многочисленную конфессию своего государства.
Можно сто раз ненавидеть эту конфессию, но элементарный здравый смысл подсказывает: не нужно лезть в бутылку, не стоит так рисковать собственной репутацией на грани потери власти.
Почему он это делает?
Потому что повелся на «экспертов», которые бесконечно повторяют мантру о лютом бешеном желании православных получить автокефалию?
События демонстрируют раз за разом, что оные «эксперты» - сказочники, которые выдают желаемое за действительное.
Но он же бизнесмен, должен же быть какой-то здравый смысл в его действиях. Выборы ведь все ближе...
Предположений можно высказывать множество, от влияния масонов и рептилоидов до чего угодно.
Но для человека верующего, мне кажется, все на поверхности. Вспомните книгу Исход и фараона, который раз за разом после очередного фиаско продолжал преследовать народ Божий.
Тот, кто осознанно становится врагом Бога, сам омрачает свой ум и сам ожесточает свое сердце.
И сейчас Церкви стоит ждать новых нападок и новых преследований. Остается лишь надеяться, что все антицерковные планы нового «фараона» разрушаться так же, как все другие его начинания, от введения военного положения до запуска экспресса Киев-Борисполь.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади