После снятия анафемы с чужих раскольников, придётся запрещать своих

Патриарх Варфоломей

Мне не близки конспирологические построения, однако убежденность в том, что решения Фанара по украинскому вопросу были вызваны в том числе внешним воздействием, была практически всеобщей и к тому же находила основательные подтверждения (например в подзуживающих заявлениях Госдепа).

Однако последним решением распустить русский Экзархат, Фанар показал не только полную свободу стрелять себе «немного выше ног», но и породил новую конспирологию относительно причин такого «мудрого» и вполне самостоятельного решения. Один всемирно известный диакон (да не помянется святое имя его всуе) и вовсе решил что Божественное Всесвятейшество готовится к переходу в мир иной и потому творит великие дела в некоторой спешке. Спешка же полезна, как известно, при занятии обычным делом деревенского быта, а церковное управление все-же требует степенности и неторопливости.

А теперь выходит, что заявляя об уврачевании раскола на Украине, учинили раскол во всемирном православии. Затем, надоевших русских парижан присоединили к греческой епархии и скоро получат раскол уже в своей церкви.

Имея своего архиерея и перед лицом опасности быть поглощенными греками, парижане (как бы кто к ним не относился) проявили твердость и определённо идут к временной автономности, опыт которой уже имели в 60-х годах. В этом случае можно ожидать со стороны Фанара перехода к репрессиям и запретам.

Итак, после снятия анафемы с чужих раскольников, придётся запрещать своих.

Ситуация близится к абсурду. А какие сюрпризы еще «объединительный» собор в Киеве принесёт? Там ведь крепкий орешек у филаретовцев во главе. А давать-забирать томосы, снимать анафемы и раздавать запреты в ежемесячном режиме несолидно как-то, да и стресс в преклонных годах неполезен. Можно и не дотянуть до завершения великих дел, как прозревает всемирно известный диакон.

Читайте також

Дві трагедії. Але які різні стандарти

Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.

Правда, про яку не хочуть говорити!

Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.

На чиєму боці Бог — Росії чи України?

​Духовні роздуми на основі Біблії ​Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.

Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого

Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.