И всё-таки fata morgana...
Президент Порошенко и Патриарх Варфоломей
УПЦ, ныне возглавляемая Блаженнейшим Митрополитом Онуфрием, имеет Томос, то есть Грамоту о воле Русской Православной Церкви дать неограниченную свободу Украинской Православной Церкви в своей административной и хозяйственной деятельности.
Мы имеем собственный Священный Синод;
мы имеем право канонизировать своим Священным Синодом своих святых без какого-либо вмешательства Московского Патриарха;
мы имеем право создавать епархии без какого-либо вмешательства Московского Патриарха;
мы имеем право рукоположения архиереев без какого-либо вмешательства Московского Патриарха;
мы имеем право образовывать монастыри и мы имеем свой собственный Церковный Суд.
А самое важное: мы имеем право созыва Архиерейского собора и имеем наивысшее право созывать Поместный собор с участием мирян!
Всё вышеперечисленное, похоже, Фанаром и не мыслиться предоставить, создаваемой светской властью, новой религиозной структуре Украины.
Но самая большая оплошность власти выразится в том, что патриарха украинского - не будет, равно, как и не будет этой структуры во Вселенском Диптихе под номером 15!
Держи карман шире - так греки и согласятся выпустить из рук жирный кусок, находящийся в сконцентрированном территориально одном месте!
Никогда нельзя спешить с заявлениями, имея дело с Фанаром! Это показано историей.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади