Совсем не автокефальный Томос
Патр. Варфоломей подписывает Томос для ПЦУ
Відповідно до тексту Томосу, який опублікував у себе на сторінці посол України в Туреччині, виходить наступне:
1) ПЦУ не матиме права створювати закордонні єпархії та парафії.
2) Підконтрольна територія ПЦУ обмежується тільки Україною.
3) Всі існуючі єпархії та парафії в інших країнах (раніше УПЦ КП і УАПЦ) відтепер підпорядкована Константинополю.
4) Константинополь буде вищою інстанцією у вирішенні суперечок всередині ПЦУ.
5) Статут ПЦУ повинен відповідати положенням томаса.
6) Автокефальна церква України, згідно Томасу, визнає головуючим над собою Константинопольський престол.
7) ПЦУ зобов'язана брати участь у всіх нарадах, які проводяться під егідою Фанара і на яких розглядаються важливі питання церковного життя.
8) ПЦУ отримуватиме миро від Константинополя для прояву духовної єдності з Фанаром.
9) Для вирішення важливих питань канонічного, догматичного і церковного характеру, ПЦУ слід звертатися до патріарха Константинополя.
10) У томосі заявлені права Константинополя на екзархат і ставропігії в Україні.
До слова, про саму підписану патріархом Варфоломієм бумагу, - відповідно до повідомлень ЗМІ, її було каліграфічно офрмлено і написано у монастирі Ксенофонт на Афоні.
Сьогодні я не хочу і не буду робити жодних висновків. Зробіть їх самі.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади