Непрофессионализм или явный заказ

Один из примеров подачи новости о Винницкой епархии

Я понимаю, что журналисты могут ошибаться, но, по-моему, это уже «перебор», в основе которого лежит либо абсолютный непрофессионализм, либо явный заказ.

Я не делал секрета из того, что община нашего храма св. благоверного князя Александра Невского была вынуждена освободить помещение Высшего проф. училища ДСО Национальной полиции, в котором находился храм. Основанием для того, чтобы мы освободили это помещение, стал разрыв договора с администрацией училища по причине принятия Закона Украины 5309, пунктом 5 которого были введены соответствующие ограничения.

После обнародования данной информации, со мною удосужились связаться лишь представители двух изданий - это «Страна.ua» и «Союз православных журналистов» которые впоследствии и напечатали объективную информацию по этому вопросу.

Зато масса иных изданий, начиная от местных винницких и заканчивая столичными не поленились и не постыдились подать эту информацию в таком лживом и искажённом виде, что, читая эти чудо-публикации не знаешь то ли плакать, то ли смеяться. Демонтированный общиной купол, являющийся имуществом этой общины, в их публикациях оказывается мною либо «сброшенным», либо украденным. Не задав мне ни единого вопроса, заключают, что это, мол, какой-то протест с моей стороны. В их риторике - я почему-то представлен московским попом, хотя всегда был винницким священником. Пишут, что я сбросил на землю колокол, хотя в нашем храме никогда не было колоколов. Одни указали, что я разрушил помещение храма, хотя у меня на руках акт приёма-передачи оного, а у некоторых вообще хватило «ума» написать, что я сжёг(!) храм, ещё и фотографии приложили с пылающим храмом. Дальше, по-моему, уже некуда... Хотя, можно ещё написать, что я за рождественской трапезой съел своих прихожан, которых зажарил на углях догорающего храма. А чего? Бумага же всё стерпит...

Читайте також

Правда, про яку не хочуть говорити!

Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.

На чиєму боці Бог — Росії чи України?

​Духовні роздуми на основі Біблії ​Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.

Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого

Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади