Одни – в снегу, возле сельских храмов, другие – на сцене...
Священники в селе Ворсовка служили под открытым небом
Ну вот. Только за эти выходные два эпизода. Далеко не первые. И очевидно, далеко не последние. Село Красноволя на Волыни и Ворсовка на Житомирщине. И там, и там слезы верующих. Простых и беззащитных женщин, детей, стариков. Которые, в отличие от экзальтированной толпы и разогретых мордоворотов, ходят (или ходили) в эти храмы на каждую службу. На все праздники. Не колбасу с самогоном раз в год освятить на Пасху, а для молитвы. Постоянной, тихой, незлобивой. Молитвы о мире и спасении всех нас, без различий на политические окрасы и мировоззренческие маркеры.
И в это же время мы слышим аккомпанемент гастрольного тура: - «За вуха в нову церкву ніхто нікого тягнути не буде – ні влада, ні священики! … Я як президент і гарант Конституції буду захищати їх (верующих УПЦ – авт.) вибір».
Одни - в снегу, продуваемые ветром, возле простых сельских храмов. Другой - на высокой и нафаршированной дорогой техникой сцене. Одни бедные, безоружные и гонимые за Христа. Другой обезумевший от власти и денег, с дивизией охраны и спутавший должность президента с угаром рок-звезды.
Каждый раз, когда я слышу из уст гаранта слово «томос» мне все больше и больше слышится имя Томас. И фамилия этого Томаса – Торквемада. Почти уверен, что тот Томас также свято верил, что служит Христу и Его Церкви. Только вот история уготовала ему совершенно другую славу. А десятки тысяч замученных в застенках инквизиции составили ему превосходный бэкграунд для суда Божьего.
«Блажени есте, егда поносят вам, и ижденут, и рекут всяк зол глагол на вы лжуще, Мене ради. Радуйтеся и веселитеся, яко мзда ваша многа на небесех».
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади