Появление Филарета на съезде Тимошенко – сигнал гаранту
Выступление Филарета на съезде
Филарет сегодня благословлял съезд Тимошенко. С именем президента на устах )) В это же время Епифаний тусовался рядом с президентом. Видимо, с персоной Тимошенко в уме (ведь рейтинги кандидатов упорно диктуют свои мысли).
Кто-кто, а старенький Филарет кому хочешь фору даст в кулуарных делишках и мельчайшие нюансы чует, как матерый лис. И его окружение об этом хорошо знает. То, что он появился на туссэ ЮВТ не только сигнал о тонущей барже гаранта. Не только жест «ответки» за умопомрачительные провалы в работе со Стамбулом, вызванные спешкой и потребностью любой ценой подписать томос перед выборами. Ведь светские мужи плевать хотели на какие-то там церковные судороги в документе – разве это важно, когда у тебя перед выборами выплывает «исторический документ тысячелетия»?
Они с 76-го этажа плевали на то, что там будет прописано – митрополия или патриархия, свое миро или привезенное, а слово ставропигия – это вообще, чуть ли не криптовалюта.
Это симптомы общего уныния престарелого и опрокинутого со всех сторон Филарета, отчаянно и трагически продолжающего искать небесное в земном...
А меня в этом всем замесе радует одно – Блаженнейший митрополит Онуфрий сегодня не на тусовках, а в Церкви. С людьми, священноначалием и с Богом. А значит здесь здесь мне точно теплее.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади