Варфоломей рискует оказаться у разбитого корыта
Патриарх Варфоломей легализовал УПЦ КП
«ПЦУ» или «СЦУ» до сих пор не создана. «УПЦ КП» продолжает существовать как юридическое лицо. Храмы УПЦ переводятся в подчинение «Киевскому патриархату». Филарет продолжает называть себя «патриархом» и заявляет, что добьется признания своей структуры как «патриархии». А главное для него уже сделано: Варфоломей легализовал "УПЦ КП".
При таком раскладе турецкому гражданину грозит роль мавра, который сделал свое дело и должен уйти.
Самые важные для Фанара вещи начали складываться в совершенно иную, губительную для греков, мозаику. Перелом произошел в Киеве, на соборе, который похоронил амбиции Симеона. Филарету удалось поломать игру Варфоломея, которая предполагала избрание на пост главного в «СЦУ» канонического епископа, что потом бы значительно облегчило процесс ее признания и оправдания действий главы Фанара в Украине.
Теперь у Варфоломея далеко не все так радостно, как изначально планировалось. Выборы могут подорвать уровень поддержки и обеспечения данных главе Фанару гарантий со стороны власти. Епифания тяжело «продать» другим Православным Церквям, поскольку он не рукоположен каноническими епископами и является с точки зрения Поместных Церквей светским человеком, облаченным в священнические одежды. Филарет, действуя по принципу «Стамбул далеко, а я близко», может творить что пожелает, поскольку его структура с подачи Стамбульского патриархата уже «каноническая». Ему теперь любые окрики и призывы с турецких берегов до лампочки. В «УПЦ КП», думаю, уверены. что фанариоты не смогут сейчас отменить свой томос. Это станет «контрольным выстрелом» в авторитет Варфоломея. Даже союзники Фанара этого не поймут.
Поэтому рискует остаться Варфоломей у разбитого корыта. Филарет свою власть и свои ресурсы просто так отдавать грекам не будет. Не для этого он все эти годы «мучился».
Ждем первого заседания «синода» «СЦУ». Оно может быть прологом к весьма интересным и довольно неприятным для Фанара событиям/решениям.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади