Великий и важный Закхей оказался впервые оставленный вниманием
Фрагмент иллюстрации Елены Черкасовой
Очень люблю читать отрывок из Евангелия от св.ап. Луки о Закхее. История весьма трогательна.
Сами посудите: Закхей- начальник налоговой службы города Иерихон. А Иерихон тогда был- ого-го! Там выращивали растения, которые были благоуханной основой нардового благовония. За эти плантации воевала Клеопатра с Иродом!
И вот он, Закхей, такой великий и важный, перед которым обычно расступались, ненавидя всеми фибрами души, оказался впервые оставленный вниманием. И он узнает, что все внимание горожан принадлежит некоему Иисусу. Ради Него, ради величия Того, Кого окружал народ, сам Закхей почувствовал себя незначительным, маленьким, первичным. Именно потому, вместе с мальчишками влезает на дерево.
Он впервые за многие годы стал самим собой, чистым ребенком, открытым для Взирающего в сердце человека.
И Бог его заметил. И Бог сказал ему, чтобы скорее слазил с дерева и шел домой, потому что войдет Бог к нему в дом и разделит с ним, как с Авраамом, трапезу.
Чистое сердце - и Бог тут же слышен в нем! Видит его и спешит к чистому сердцем! Говорят, что потом Закхей стал дьяконом в Газе и даже принял мученическую смерть. Моли милостивого Бога за нас! Да и наши сердца откроются Создателю, чтобы вместить Его! Ибо Господь пришел, чтобы найти и спасти потерянное...
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади