Драбинко торгует панагиями?
На груди Епифания Думенко были панагии, принадлежащие Митрополиту Владимиру (Сабодану)
В воскресенье Епифаний провел богослужение в храме Драбинко. На его груди красовались панагии, принадлежащие покойному митрополиту Владимиру (Сабодану). Очевидно, что их дал ему Драбинко, который возглавляет фонд памяти БМВ.
Дело в том, что ему сейчас кровь из носу нужно доказать свою полезность для ПЦУ. Недавно Филарет назвал его и Симеона «московскими архиереями без приходов». На т.н. Синоде ПЦУ он не получил какой-то должности и по сути остался за бортом, никому не нужный и постепенно предаваемый забвению. Для руководства ПЦУ Драбинко - это чемодан без ручки. Особой пользы от скандального «митрополита», за которым тянется шлейф компроматов и гнусных историй, для Филарета и Епифания нет. Вот и приходиться ему торговать памятью блаженнейшего Владимира, - последним «капиталом», который у него остался. Плюс по мелочам - антиминсами с подписью патриарха Кирилла и т.д. Так он пытается напомнить о себе.
ПЦУшники очень любят символы. Почти до магического их восприятия. Можно вспомнить прежде всего знаменитый патриарший куколь Филарета - копию московского. Можно вспомнить и попытку Епифания заказать копию посоха святителя Петра из Москвы. Не имея возможности прикоснуться к благодати непосредственным образом, они пытаются заполучить ее эрзац через такие вот символы - декорацию преемственности от канонической Церкви.
Но дело в том, что сколько бы святынь и храмов они не украли, сколько бы панагий на себя не навесили, - им не удастся замаскировать свою сущность. Волка все равно видно, даже под овечьей шкурой.
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.