Драбинко торгует панагиями?
На груди Епифания Думенко были панагии, принадлежащие Митрополиту Владимиру (Сабодану)
В воскресенье Епифаний провел богослужение в храме Драбинко. На его груди красовались панагии, принадлежащие покойному митрополиту Владимиру (Сабодану). Очевидно, что их дал ему Драбинко, который возглавляет фонд памяти БМВ.
Дело в том, что ему сейчас кровь из носу нужно доказать свою полезность для ПЦУ. Недавно Филарет назвал его и Симеона «московскими архиереями без приходов». На т.н. Синоде ПЦУ он не получил какой-то должности и по сути остался за бортом, никому не нужный и постепенно предаваемый забвению. Для руководства ПЦУ Драбинко - это чемодан без ручки. Особой пользы от скандального «митрополита», за которым тянется шлейф компроматов и гнусных историй, для Филарета и Епифания нет. Вот и приходиться ему торговать памятью блаженнейшего Владимира, - последним «капиталом», который у него остался. Плюс по мелочам - антиминсами с подписью патриарха Кирилла и т.д. Так он пытается напомнить о себе.
ПЦУшники очень любят символы. Почти до магического их восприятия. Можно вспомнить прежде всего знаменитый патриарший куколь Филарета - копию московского. Можно вспомнить и попытку Епифания заказать копию посоха святителя Петра из Москвы. Не имея возможности прикоснуться к благодати непосредственным образом, они пытаются заполучить ее эрзац через такие вот символы - декорацию преемственности от канонической Церкви.
Но дело в том, что сколько бы святынь и храмов они не украли, сколько бы панагий на себя не навесили, - им не удастся замаскировать свою сущность. Волка все равно видно, даже под овечьей шкурой.
Читайте також
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.