Драбинко торгует панагиями?
На груди Епифания Думенко были панагии, принадлежащие Митрополиту Владимиру (Сабодану)
В воскресенье Епифаний провел богослужение в храме Драбинко. На его груди красовались панагии, принадлежащие покойному митрополиту Владимиру (Сабодану). Очевидно, что их дал ему Драбинко, который возглавляет фонд памяти БМВ.
Дело в том, что ему сейчас кровь из носу нужно доказать свою полезность для ПЦУ. Недавно Филарет назвал его и Симеона «московскими архиереями без приходов». На т.н. Синоде ПЦУ он не получил какой-то должности и по сути остался за бортом, никому не нужный и постепенно предаваемый забвению. Для руководства ПЦУ Драбинко - это чемодан без ручки. Особой пользы от скандального «митрополита», за которым тянется шлейф компроматов и гнусных историй, для Филарета и Епифания нет. Вот и приходиться ему торговать памятью блаженнейшего Владимира, - последним «капиталом», который у него остался. Плюс по мелочам - антиминсами с подписью патриарха Кирилла и т.д. Так он пытается напомнить о себе.
ПЦУшники очень любят символы. Почти до магического их восприятия. Можно вспомнить прежде всего знаменитый патриарший куколь Филарета - копию московского. Можно вспомнить и попытку Епифания заказать копию посоха святителя Петра из Москвы. Не имея возможности прикоснуться к благодати непосредственным образом, они пытаются заполучить ее эрзац через такие вот символы - декорацию преемственности от канонической Церкви.
Но дело в том, что сколько бы святынь и храмов они не украли, сколько бы панагий на себя не навесили, - им не удастся замаскировать свою сущность. Волка все равно видно, даже под овечьей шкурой.
Читайте також
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.