Их подвел их же интеллектуализм
Церковь для священников, перешедших в ПЦУ, стала тесной из-за эгоизма
Сегодня, в день памяти святых трех святителей и учителей Церкви, мне попалось на глаза украинское интернетизданьице с его амбициозным заголовком статьи «Священники -интеллектуалы ушли из Московской Церкви в ПЦУ!»
Речь идет об одиннадцати киевских уже бывших священниках, покинувших Украинскую Православную Церковь.
Надо сказать, что с большинством из них я был знаком и довольно хорошо, близко. Могу свидетельствовать, что их действительно можно назвать интеллектуалами, как, например, и о. Андрея Кураева.
И невольно спроецировались мои размышления на образ других интеллектуалов своего времени, на святых святителей Василия Великого, Григория Богослова, Иоанна Златоустого. Ведь, это были видные люди своего времени, знавшие и языки, и философию, риторику, поэзию, математику, астрономию. Их авторитет был непререкаем по многим вопросам.
Но представьте себе, что они бы, пользуясь своим авторитетом, запросто отреклись бы от своей священнической присяги! Ну, а что? Нам виднее- сказали бы они.
Представили? Не получается представить?! А, знаете почему? - Потому что, они были не только интеллектуалами, а еще и христианами!!!
Вот и все.
А те, кто ушел -ушел. Они в Христовой Церкви уже не видели себя. Это их трагедия. Их подвел их же интеллектуализм. Церковь им оказалась тесной в том месте, где эгоизм и самопревозношение стали невыносимо важными. В этих местах голос Церкви для них потерял значение.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади