Доводы об авантюрном происхождении «клириков» - интеллектуальная слабость
Епифаний Думенко
Дорогие мои, Христос посреди нас!
В интернет-обсуждениях появляются данные, которые говорят о пикантном происхождении Сергея Думенко. Знакомясь с историей его отца, действительно можно согласиться с этими неофициальными подробностями. Сходство внешнее конечно есть, но использование этой информации (и пр. сплетен) в целях обличения или каких-то упреков в сторону оппонентов – это нечистоплотный дискуссионный приём. Церковь, прежде всего, настаивает на том, что раскол – это категория экклезиологическая (связанная с бытием Церкви и учением о Ней), а не моральная, и схизма является злом не потому, что в лице своих представителей уязвима в нравственном аспекте, а потому, что рассекает единство Тела, созданного любовью Отчей, через Воплощение и Жизнь Христову и непрестанное водительство Духа, Который зиждет Церковь и указывает на пространство спасительной Истины посредством догматов и канонов. Раскол – это грех против домостроительства Троицы.
А доводы об авантюрном происхождении этих "клириков" - это интеллектуальная слабость, и мне бы очень не хотелось, чтобы использование подобных фактов выносилось на первую линию полемики. А то это похоже на ситуацию в античных спорах, в которых при недостатке доводов и ради привлечения внимания и восторга слушателей, слабеющая сторона кричала оппоненту: "А у тебя ноги кривые!", а наши спрашивают о принадлежности той или иной территории.
Морально мы все небезупречны, но, если мы остаемся верны апостольскому и святоотеческому учению (что подразумевает живую включеннось в преемственность их веры и практики), то продолжаем носить в "глиняных сосудах" (см. 2 Кор. 4:7) сокровище благодати, которого собственным изволением и гордыней лишились "иерархи" ПЦУ и их последователи.Так что будем полемически честны, ибо с нами Бог!
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади