Доводы об авантюрном происхождении «клириков» - интеллектуальная слабость
Епифаний Думенко
Дорогие мои, Христос посреди нас!
В интернет-обсуждениях появляются данные, которые говорят о пикантном происхождении Сергея Думенко. Знакомясь с историей его отца, действительно можно согласиться с этими неофициальными подробностями. Сходство внешнее конечно есть, но использование этой информации (и пр. сплетен) в целях обличения или каких-то упреков в сторону оппонентов – это нечистоплотный дискуссионный приём. Церковь, прежде всего, настаивает на том, что раскол – это категория экклезиологическая (связанная с бытием Церкви и учением о Ней), а не моральная, и схизма является злом не потому, что в лице своих представителей уязвима в нравственном аспекте, а потому, что рассекает единство Тела, созданного любовью Отчей, через Воплощение и Жизнь Христову и непрестанное водительство Духа, Который зиждет Церковь и указывает на пространство спасительной Истины посредством догматов и канонов. Раскол – это грех против домостроительства Троицы.
А доводы об авантюрном происхождении этих "клириков" - это интеллектуальная слабость, и мне бы очень не хотелось, чтобы использование подобных фактов выносилось на первую линию полемики. А то это похоже на ситуацию в античных спорах, в которых при недостатке доводов и ради привлечения внимания и восторга слушателей, слабеющая сторона кричала оппоненту: "А у тебя ноги кривые!", а наши спрашивают о принадлежности той или иной территории.
Морально мы все небезупречны, но, если мы остаемся верны апостольскому и святоотеческому учению (что подразумевает живую включеннось в преемственность их веры и практики), то продолжаем носить в "глиняных сосудах" (см. 2 Кор. 4:7) сокровище благодати, которого собственным изволением и гордыней лишились "иерархи" ПЦУ и их последователи.Так что будем полемически честны, ибо с нами Бог!
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.