О «Деле Томоса»
Судья, который должен рассматривать дело, находится на больничном
Сегодня, к сожалению, долгожданное решение в деле по иску к президенту Украины Петру Порошенко об установлении отсутствия компетенции вмешиваться в дела церкви и религиозных организаций или, как говорят журналисты, в «Деле Томоса», так и не было вынесено.
А потому, что судья заболел. И ничего тут не попишешь. Февраль – это вам не август. Вирусы коварные по государственным учреждениям шастают. Эпидемии – штука неприятная.
Для всех неприятная, кроме ответчика и его окружения. В их стане, полагаю, настроения царят приподнятые. Выборы то уже вот-вот очищающим (хочется верить) дождём на Украину прольются. Неудобно получится, если буквально накануне судебный вердикт появится, достижения Петра Алексеевича перечеркивающий.
Вот признает, к примеру, суд его начинания вмешательством в церковные дела, нарушающим конституционный запрет, и скандал получится. Никак такого безобразия допустить нельзя.
И дата следующего заседания нам пока неизвестна. Надеюсь, что судья поскорее выздоровеет и отыщет в своем плотном графике «окошко» для нашего скромного дела.
Петра Алексеевича мы конечно ценим, однако народу, в преддверии волеизъявления, жизненно необходимо понимать, насколько действия президента Конституции Украины соответствовали. Сменщик, опять же, сразу поймет, чего можно ему, а чего и нельзя.
А то ведь лиха беда начало. Сперва государство в дела церкви вмешивается, а завтра и в личную жизнь украинцев сунется, а послезавтра и чихнуть будет нельзя без разрешения партактива. Надо оно нам? Сомневаюсь.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.