О «Деле Томоса»
Судья, который должен рассматривать дело, находится на больничном
Сегодня, к сожалению, долгожданное решение в деле по иску к президенту Украины Петру Порошенко об установлении отсутствия компетенции вмешиваться в дела церкви и религиозных организаций или, как говорят журналисты, в «Деле Томоса», так и не было вынесено.
А потому, что судья заболел. И ничего тут не попишешь. Февраль – это вам не август. Вирусы коварные по государственным учреждениям шастают. Эпидемии – штука неприятная.
Для всех неприятная, кроме ответчика и его окружения. В их стане, полагаю, настроения царят приподнятые. Выборы то уже вот-вот очищающим (хочется верить) дождём на Украину прольются. Неудобно получится, если буквально накануне судебный вердикт появится, достижения Петра Алексеевича перечеркивающий.
Вот признает, к примеру, суд его начинания вмешательством в церковные дела, нарушающим конституционный запрет, и скандал получится. Никак такого безобразия допустить нельзя.
И дата следующего заседания нам пока неизвестна. Надеюсь, что судья поскорее выздоровеет и отыщет в своем плотном графике «окошко» для нашего скромного дела.
Петра Алексеевича мы конечно ценим, однако народу, в преддверии волеизъявления, жизненно необходимо понимать, насколько действия президента Конституции Украины соответствовали. Сменщик, опять же, сразу поймет, чего можно ему, а чего и нельзя.
А то ведь лиха беда начало. Сперва государство в дела церкви вмешивается, а завтра и в личную жизнь украинцев сунется, а послезавтра и чихнуть будет нельзя без разрешения партактива. Надо оно нам? Сомневаюсь.
Читайте також
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.