Рад так ошибаться и дальше!
Обещанный лавинообразный переход общин в ПЦУ не наблюдается
Сорока на хвосте принесла неожиданную весть…
На днях состоялось собрание в одном из приходов нашей епархии и все прихожане приняли единогласное решение оставаться в УПЦ, оставаться с Блаженнейшим Митрополитом Онуфрием.
Почему неожиданное, спросите Вы?
Зная о настроениях настоятеля этого прихода, я считал (простите, отче), что он если не первый, то один из первых перейдет в СЦУ. Вместе с приходом… До этой новости так считал… И ожидал с дня на день сообщения о переходе…
Мало того, я промахнулся и с числом настоятелей и общин, которые должны бы были перейти в СЦУ, опять же судя по их настроениях.
Плохой из меня провидец… Я пророчествовал не менее 30 переходов (ДОБРОВОЛЬНЫХ!) в нашей епархии!
Я ошибся! И нисколько этим не огорчен!
Мало того, я пророчествовал около 30 % ДОБРОВОЛЬНЫХ переходов по всей Украине! И здесь ошибся!
Например, в нашей области (две епархии) ни одного перехода! Волынская епархия на днях сообщила об ОДНОМ (!) добровольном переходе. Это не фальшивые «переходы», инициированные властью, ею же в связке с ПСами совершенные, но которые не смогли уничтожить общины УПЦ. Это ОДИН реальный переход, когда община УПЦ самоликвидировалась и образовалась община СЦУ.
Мой старый фейсбучный друг из Тернопольщины о. Георгий написал мне, что у них ДВА добровольных перехода, притом один без священника, священник остался верным УПЦ.
Ошибся я, Акела промахнулся! Ну и пусть! Рад так ошибаться и дальше…
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади