Простит ли нам Господь, если украинцы будут культивировать язычество?
Языческие ритуалы в Киеве
Дорогие мои, Христос посреди нас!
Вчера задал вопрос: почему члены «пцу-сцу» молчат по поводу одурманивания наших людей языческими лозунгами? И сам задумался. А почему же? Решил поделится с вами своими мыслями.
1. Для этой организации Христос не есть «понад усе…», хотя они и прикрываются Его именем. Но, это принцип геббельсовской пропаганды – к правде примешай ложь – и ей все будут верить.
2. «Понад усе…» для них - государство, даже в духовном плане. Кроме того, они, уже не скрывая, обожествляют его лидеров. Подобные действия в религиоведении подпадают под понятие «язычества».
3. Их действия по захватам храмов напоминают поведения языческих племен, а именно – безжалостное отношение к «чужим», присвоение чужого имущества и т.п.. В этих захватах активное участие принимают военизированные формирования, открыто исповедующие неоязычество.
4. Дружба с представителями других религий: не важно, какой ты веры, лишь бы приносил жертвы (молитвы) вместе с нами. Что делал глава УГКЦ на «службе» в Софии? Эти люди готовы на все, лишь ради одного – чтобы хотя бы кто-то их признал, даже в ущерб собственной веры.
5. Кроме обожествления государства, происходит обожествление и человека: все должно существовать для получения им удовольствий и комфорта – даже в храме. Для них – это высшая ценность, но не Христос.
6. Язычество не несет в себе единство, так и последователи «пцу-сцу» говоря о необходимости этого постоянно делят людей на «своих» и «врагов», навешивают ярлыки последним.
7. Элементарная боязнь: а что скажут люди? Боязнь СМИ, пропагандирующих и навязывающих либеральные ценности. Хотя бы, вспомнить беседу гражданина Думенко с пранкерами, в ходе которой он заявил о готовности поддержать ЛГБТ сообщества, ради того, чтобы его поддержал ЕС.
Простит ли нам Господь, если украинцы будут культивировать в своих душах языческую мерзость, которая уже сегодня сеется такими организациями как «пцу-сцу»?
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади