На месте двух имен сейчас зияют дыры
Драбинко и Шостацкого больше не поминают в российских храмах
С Воскресением Христовым, дорогие мои!
То, что во время богослужений в российских храмах уже пять лет возносятся молитвы перед Богом о многострадальном украинском народе - для меня не новость. А вот то, что в некоторых московских храмах во время совершения проскомидии, поимённо (!) поминаются все архиереи УПЦ - это для меня было удивительным. Особенно поразило то, как символично из такого помянника удалили имена двух архиереев, уклонившихся в раскол - Драбинко и Шостацкого. Их не вычеркнули, не зарисовали корректором, не заклеили... их ВЫРЕЗАЛИ! И на месте двух имён сейчас зияют две дырки. По-моему, очень красноречивый образ. И выглядит назидательно не только для священноначалия, но и для всех нас.
Господи, дай мудрости и сил прожить эту жизнь так, чтобы перешагнув в своё время порог вечности, в Книге Жизни на Небесах были написаны наши имена, а не зияла непоправимая пустота!
P.S. Кто может, перешлите, пожалуйста, этот помянник Симеону! Ведь я изо всех сил кричал ему в уши, чтобы не допустить подобного...
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади