«Церковный майдан» в ПЦУ
Филарет Денисенко и Епифаний Думенко
Пока что Думенко демонстрирует неспособность управлять созданным в декабре прошлого года «церковным Франкенштейном».
Очень интересный случай. Который подчеркивает внутреннюю неоднородность ПЦУ, которую слепили из разных структур. Кроме конфликтов по линии УАПЦ-УПЦ КП, в ПЦУ также разворачиваются конфликты между разными группами влияния внутри Киевского патриархата, а также между Думенко и Филаретом!
Очень показательна причина отстранения клирика Киевского патриархата - он поминал в качестве первоиерарха не Епифания, а Филарета! Это уже само по себе демонстрирует, что Епифаний еще не заработал какой-то авторитет в масштабах ПЦУ, если даже рядовые священники его игнорируют.
Судя по всему Епифаний хочет самоутвердиться в ПЦУ и наконец отправить дедушку Фила на пенсию. Дело в том, что Павел Юристый, который возглавляет Одесскую епархию УПЦ КП, обязан началом своей карьеры именно Епифанию Думенко! Думенко его принимал в монахи, рукополагал в сан иеродиакона, а потом в сан иеромонаха, а также принимал участие в его возведении в «епископы». Из простого послушника Юристый за три года (!) дослужился до «епископа» Одесского и Балтского. Поэтому этот конфликт вполне можно представить как конфликт между «людьми Думенко» и «людьми Филарета».
Думенко пытается выстроить свою вертикаль власти и слепить хоть какое-то подобие единства внутри ПЦУ. Однако такие методы - приглашение его сторонником титушек с кастетами - скорее дискредитируют его, чем добавят ему реальный авторитет в ПЦУ. Пока что Думенко демонстрирует неспособность управлять созданным в декабре прошлого года «церковным Франкенштейном».
Того и глядишь, вся эта махина развалиться на части. А ведь оппоненты Думенко, такие как Михаил Зинкевич – «епископ Луцкий и Волынский", только и ждут, когда Епифаний наделает ошибок. Зинкевич уже намекал, что всякое может случиться, и что он от борьбы за предстоятельство не отказывается. Так что запасемся попкорном и смотрим очередную серию «Молодого митрополита».
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади