О дебатах митрополита Луки и «епископа» Фотия
Дебаты митрополита Луки и "епископа" Фотия
Интересно, «епископ» Запорожский и Мелитопольский «ПЦУ» Фотий заявил о том, что не будет принимать приходы в ПЦУ, если даже будут желающие, пока не будет юридически оформлена епархия ПЦУ в Запорожье. И опроверг информацию о том, что кто-то в Запорожской епархии перешел в ПЦУ из УПЦ. Спрашивается, а куда тогда «переходили» в других областях? Ведь нигде еще епархиальные управления ПЦУ не созданы.
Владыка Лука также задал вполне логичные вопросы: почему Филарет называет себя патриархом, если патриарх Варфоломей категорически не признает никакого Киевского патрирахата. Фотий не нашел ничего ответить и сказал, что это просто «почэсный патриарх». То есть ненастоящий, бутафорный.
Фотий соврал о том, что Поместные Церкви не осудили действия Константинополя. Это уже прямое вранье. И владыка Лука справедливо назвал ряд Поместных Церквей, которые недвусмысленно осудили решения Варфоломея. Средни них - Польская, Сербская, Антиохийская и т.д.
Фотий утверждал, что Константинополь имел право единоличного предоставления автокефалий и назвал примеры Польской, Грузинской и других. Но во-первых, автокефалию Константинополь предоставлял тем Церквям, для которых он был Церковью-Матерью, или считал себя таковой для них. Случаев, когда Константинополь провозглашал автокефалию Церквям, которые находились на территории других Поместных Церквей я не знаю. Кроме этого, автокефалия предоставлялась не части Церкви, которая отпала в раскол, а единым и единодушным в своем желании автокефалии Церквям. Во-вторых, Польской, Грузинской и Чешской Церквям автокефалию также даровала Русская Православная Церковь, поэтому еще вопрос от кого автокефалия была законнее. Ну и в-третьих, любое решение о предоставлении автокефалии должно пройти рецепцию Поместными Церквями. Если такой рецепции нет, то этот статус не может считаться вступившим в силу. Поэтому владыка Лука абсолютно справедливо упрекнул Константинополь в насаждении ереси «папизма» и сослался на выдающихся толкователей канонов, таких как Зонара и Вальсамон.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади