Ютящийся «предстоятель»
Епифаний Думенко
Дорогие мои, Христос посреди нас!
Активные «созидатели» якобы-церкви «ПЦУ» настаивают на неукоснительном соблюдении канона, согласно которому «епископам всякого народа подобает знать первого в них, и признавать его как главу». Тогда в связи с «лозунговым» требованием точного соблюдения этого правила в независимой Украине возникает вопрос: Почему Епифаний Думенко, возглавляющий новообразованную структуру, исполняя своё «служение предстоятельства», без рассуждения которого епархиальные архиереи не должны делать что-либо, так и не получил подобающего своему «первенству» административного места и аппарата управления. УПЦ КП до сих пор функционирует как религиозная организация, возглавляемая Михаилом Денисенко, пользуется льготами по уплате налогов и коммунальных платежей. В собственности УПЦ КП остается здание епархиального управления на ул. Пушкинской, 36, в самом центре Киева. Кстати, это еще не всё недвижимое имущество, числящееся «Киевского патриархата». Офисные помещения в архитектурно выдающемся здании в центре Киева, в Десятинном переулке, «самораспустившейся церковью» не предоставлены главе созданной на её основе структуре, а продолжают сдаться в аренду.
Закономерно возникает вопрос: Почему Думенко до сих пор ютиться в одном помещении с ректором Киевской духовной академии (КП), прямо под общежитием семинаристов? В чем тут смирение? А может просто жадность арендодателей? Или это неуважение к томосополучателю возникло по негласному распоряжению «почетного патриарха» Денисенко, или потому, что среди основателей «ПЦУ» на самом деле нет веры в жизнеспособность своего детища? Получается так, что, временная штаб-квартира, обустроенная по принципу: «Поживём-увидим как карты лягут, может скоро придется сворачиваться?»
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади