Зрадофильство пробралось и в ряды православных
Владимир Зеленский и Блаженнейший Митрополит Онуфрий
Немного строк о сегодняшних встречах Президента Зеленского…
Все-таки зрадофильство пробралось и в ряды православных…
Многие начали писать о том, что, вот, дескать, первым встретился с Думенком, вот оно как, вот его отношение к Церкви…
А, может быть, проблема в том, что Феофания, где состоялась встреча с Блаженнейшим Митрополитом Онуфрием, находится за городом, а Михайловский Золотоверхый – в центре города?
И, соответственно, удобнее было бы сначала заехать к Думенко?
А, может быть, его команда сначала созвонилась с будущими визави Президента, и они определились, кому когда удобнее встретится с В. Зеленским?
Но мы сразу рубим с плеча – он лучше относится к СЦУ, поскольку сначала туда поехал.
Я всегда ищу позитив во всем.
Здесь я отметил тоже два таких момента.
Во-первых, В. Зеленский встретился так же и с Денисенко. Не знаю, по какой причине, но встреча его отдельно с Думенко и отдельно с Денисенко – это, скорее всего, означает, что он не считает их единым организмом.
Если он и в дальнейшем будет продолжать встречи с ними по отдельности – это будет приводить к дальнейшему конфликту между этими структурами (а можно уже с уверенностью сказать, что СЦУ и УПЦ КП – это не единый организм, а новый раскол в расколе).
Второй момент: в отличии от Порошенко, Зеленский не вызвал Блаженнейшего Митрополита Онуфрия и руководителей раскольничьих структур к себе, а приехал к ним сам.
Это дает надежду, что не будет больше таких ситуаций, как в случае с несостоявшейся встречей Порошенко с архиереями УПЦ, которая сорвалась из-за нежелания Порошенко приехать в Лавру на Собор.
Может я ошибаюсь, но пока такие мои выводы…
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади