Люди, которых придумала «московская пропаганда»
Религиозная община Свято-Николаевского храма Украинской Православной Церкви в селе Жидычин. Фото: Facebook-страница БФ «Фавор»
Это те самые люди, которых «нет» по версии растворяющегося на глазах сонма порохоботов. Те люди, которых придумала «московская пропаганда». Которые, согласно некоторым т.н. «церковным» ресурсам, с первомайским задором, в порывах единогласия и единодушия, вприпрыжку бежали от своей Церкви в ПЦУ.
Те самые люди, которые не отвечают обидчикам насилием на насилие. Вместо этого, они денно и нощно возводят за них свои молитвы и просят власть (за которую голосовали!!!) только об одном: о возможности жить в стране, где есть закон. И закон этот один для всех, независимо от расовой, социальной или религиозной принадлежности.
К сожалению, этих людей слишком много, как для одной, средней по размерам и пытающейся называть себя европейской, страны. И роликов таких может быть далеко не один десяток...
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади