Сегодня Небо было на киевской земле
День Крещения Руси. Фото: Сегодня
Комментировали сегодня на 112-м телемарафон, посвященный Крестному ходу. С этого года УПЦ стала именовать Ход Великим. И честно, - эта приставка совершенно справедлива. Наблюдая шествие колонны с разных точек, с дронов, кранов, с различных камер общего и среднего плана, впечатление одно: море людское. Океан, состоящий из крупиц отдельных личностей. Отдельно взятых душ, миров, вселенных. Уникальных вечностей и бесконечностей.
Я всматривался в этих людей. В лица, в глаза… И практически в каждом из них я видел отражение Неба. Сколько в них любви, добра и тоски по элементарному миру и справедливости. И это от тех людей, над которыми предыдущие пять лет (и особенно в последний год!!!), только ленивый власть имущий не вытирал ноги. Людей, которых как только не клеймили и не унижали. Гнали и оскорбляли. Отбирали храмы и избивали.
А в ответ на это они любили и продолжают любить. И просят у Бога еще много и очень много любви. Для всех. Дальних и ближних. Своих и чужих. Друзей и недругов.
Я сегодня снова видел Христа. Видел каждой клеткой, каждым атомом своего организма.
В летописи приводятся слова изумленного св. князя Владимира, впервые побывавшего на христианском богослужении перед принятием веры: «не знали мы, где находимся, на небе или на земле». Когда я сегодня видел одухотворенные лица Христового народа, лики молящегося духовенства, показалось, что я почувствовал что-то подобное.
Сегодня Небо было на киевской земле.
И ни одной политической агитки, плаката или кричалки.
С Праздником, православные!!! Нас хотели разделить и списать в утиль. Но в итоге сделали нас крепче и добрее.
Потому что мы – ЛЮДИ!
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади