Религиозный «мыльный пузырь»
Крестный ход ПЦУ. Фото: Facebook
Не стал бы писать о мизерном масштабе шествия организации Епифания, если бы не его циничные слова о том, что якобы людей на наш Крестный ход «искусственно свозили».
Я понимаю, что главе «ПцУ» нужно делать хорошую мину при плохой игре. Ведь пришлось в очередной раз опозориться на глазах у всего мира. Да и на глазах кураторов с Фанара.
Именно опозориться. Ведь нам последние годы Зоря и другие спикеры «ПцУ» голову пробили криками о социологических исследованиях, которые якобы демонстрируют, что верующих «ПцУ» в несколько раз больше, нежели верующих Украинской Православной Церкви.
И тут наступает Крестный ход и все становится на свои места. Сразу видно где настоящая Церковь, у которой есть настоящая паства, и где религиозный «мыльный пузырь», ничего особенного из себя не представляющий без административной поддержки.
То, что у нас море настоящих верующих, а у вас - ручеек, то это не наша проблема, а ваша, Сергей Думенко.
Кстати, интересно как вы будете комментировать (если будете) обман некоторых СМИ, который наш прошлогодний масштабный Крестный ход выдают в своих эфирах за сегодняшнее шествие «Пцу»? Не заметите «бревно в своем глазу»?
P.S. Что-то я не слышал от Епифания слов об «искусственном привозе», когда Порошенко бюджетников транспортировал на мероприятия «ПцУ». Обычные двойные стандарты?
На фото - сегодняшний «мизер» организации Епифания. Понятно, чего он начал оправдываться и «переводить стрелки».
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади