Чем объяснить резкое снижение участников «крестного хода» ПЦУ
Крестный ход ПЦУ Фото: Facebook
В конце крестного хода Епифаний Думенко заявил, что в крестном ходе ожидалось около 20 000 человек, потому что они искусственно людей не свозят
Ок. Я не буду сравнивать с УПЦ. Дело в другом.
Полиция сообщила, что в этом году в крестном ходу СЦУ приняло участие 15 000 человек.
Но в прошлом году полиция заявляла о 65 000 участников крестного хода УПЦ КП.
Возникает вопрос: почему количество участников снизилось более, чем в 4 раза?
И тут два варианта ответа:
1) Из-за ухода Филарета из СЦУ Епифаний потерял уважение в среде раскольников и простые верующие его не уважают и не верят ему. В силу этого хочет ли Епифаний сказать, что СЦУ переживает кризис и количество людей уменьшилось в 4 раза из-за этого?
2) Или же он хочет сказать, что в прошлом году и ранее все эти крестные ходы УПЦ КП набирали такое количество за счет своза бюджетников, а после ухода Порошенко с должности президента привезти бюджетников не удалось и поэтому цифра упала более, чем в 4 раза?
Как объяснить такое резкое снижение участников крестного хода? Ведь речь идет не о снижении на 5-10%, а о снижении более чем 4 раза. Это очень ощутимый показатель.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.