Митрополит Антоній (Паканич) розповів про найжиттєстверджуючий псалом

Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній. Фото: pravlife.org

Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній розповів в інтерв'ю ресурсу «Православне життя» про 22-й псалом, який дозволяє знайти тому, хто читає, умиротворення, надію і радість. СПЖ наводить повний текст пояснення архієрея.

«Серед прекрасних і спасенних псалмів є один, який вражає своєю життєрадісністю, наповнений особливим заспокійливим світлом. Це 22-й псалом.

Його лаконічний вміст пронизаний життєстверджуючими, напрочуд гарними, спасенними словами, які так необхідні нашій боязкій душі, вони доходять до її глибин, знаходять відгук і немов занурюють її в тепле море радості, світла і любові.

Саме тому даний псалом був розміщений на початку "Послідування до Причастя" як заповіт душі з Богом, який проявляє себе у всецілій передачі себе Його святій волі і вкушенії вже на землі трапези, яку приготував Господь, тим хто любить Його.

До Тебе, Господи, волає душа моя з вірою і надією. Ти Повелитель всіх стихій, Творець всього видимого і невидимого. Моє слабке життя в твоїх руках. В Тобі знаходжу силу й міць, радість і натхнення. З Тобою ні в чому більше не маю потреби, Ти все заповнюєш Собою:

"Господь – то мій Пастир, тому в недостатку не буду"

Господи, виведи мене з суєти і шуму до Божої тиші. Я схиляюся перед Твоєю величчю і Жертвою. Ти, цілком Бог, став плоттю, душею, розумом, всім, куди проникла смерть, щоб спасти всю людину. Ти став сонцем людського всесвіту, змалів до людського єства, не применшуючи при цьому Свого Божества.

Постійно тримаю в серці своєму Твій образ і твердо уповаю на Твою допомогу. Приношу Тобі в жертву самого себе, веди мене шляхом миру, добра, смирення і чистоти:

"Оселить мене на пасовиськах зелених і водить мене до вод тихих, підтримує душу мою, направляє мене на стежки правди задля імені Свого"

Немає у мене ворогів, тому що у мене є Ти, що дарував мені нове життя, наповнене Твоїм світлом і любов'ю. Єдині вороги – мої пристрасті і страхи, які безсилі для тих, хто перебуває з Тобою. Вони знешкоджені одним Твоїм Словом.

Радістю і очищенням стають страждання в ім'я Твоє, придбанням робляться втрати. Бо немає у мене нічого свого, а Твоє все благо.

Борючись зі злом і пороком в собі, через біль і зусилля, я прищеплююсь до Тебе, як гілка до лози. Ти – лоза, а я гілка (Ін. 15: 1-8). І стаю частиною дерева Божественного, перетворююсь, заново народжуючись.

Так починається моє сходження до Бога тут, на землі.

Твоє Слово – мої щит і меч на шляху до блаженства. А блаженство – в наближенні до Тебе, в досягненні найчистішого і найдосконалішого бачення Тебе, Господи:

"Якщо я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твій жезл і Твій посох – вони заспокоюють мене".

Ти дав мені більше, ніж можна було дати. Я вкушаю вже в тимчасовому земному житті з чаші вічного блаженства, що з'єднує небо і землю, людину і його Творця.

Це найбільший дар, прояв нескінченної, цілковитої, безмежно глибокої любові Твоєї, Господи:

"Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, намастив оливою голову мою, моя чаша то надмір пиття".

Всі земні блага для мене не більше ніж сновидіння. Всі мої прагнення зводяться до одного – до сходження до Джерела справжніх благ, правди і добра. Зміцни мене в цьому, Господи! Допоможи наблизитися до Тебе, Боже, наскільки це доступно людській природі, і споглядати Тебе всі дні життя земного як найчистіше світло й досконалішу красу:

"Тільки добро й милосердя [Твоє] мене супроводжувати будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи"», – пояснив владика.

Нагадаємо, раніше митрополит Антоній (Паканич) розповів про значення 74-го псалма – передвісника молитви «Отче наш».

Читайте також